Balkanizacija

Крушеніje Радугі

Но чилядники, дальше боло то, чого щи нигда не боло. Ушітко ся почали из Младічіади, а тоцніше, за кілька днів до неї в околицях Чернограда. Розуміючи, ош для того, щоб потрапити на Младічіаду, їм потрібно пройти купу усяких бюрократичних процедур, отримати усякі документи, бланки, підписи й іншу мамину маму, отморозки вирішили учинити власну бюрократію.

Жертвами сьої бюрократичної машини стали вісімдеся ай єден спортсмен з збірної команди Бєлгравії, які так і не доїхали на Младічіаду. Мілорад, сись умілий диверсант, та майстер засідок спланував рєзку і бостру засаду на колону спортивних автобусів. Раз два і всьо боло готово. Щоправда Бошко так завзято стріляв із свого нового кулемьота, шо взорвав боєприпаси удну єдного з тих автобусів. За кілька хвилин уся збірна Бєлгравії полягла у якомусь безіменному урочищі на федеральній трассі номер 13 в семи кілометрах від столиці Черноглавії.

Маючи документи ай спортивну форму, сотня повстанців під керівництвом Очумелого, та банда отморозків Спартака, під виглядом спортивної делегації увійшли в столицю Черноголовії. Нажаль у них не було часу чудуватись комуністичним монументалізмом черноградської архітектури, тому вони одразу ж рушили у Федеральное Управленіjе Спорта. Пройшовши кілька співбесід, та завдячуючи збігу обставин, вони змогли пройти реєстрацію на Младічіаду. Управленіjе навіть виділило “Бєлгравійской Сборной” нового тренера. Ним виявився якийсь нещодавно арештований вчитель ДПЮ однієї з місцевих сільських шкіл. Йожіну грозила Каралуга та лагерь політіческіх, тому він з радістю погодився зайняти пост тренера.

Младічада

Jебеноє сунце! Видав Бєлгравійські тєлєзрітелі відчували вельми двоякі емоції. З єдного боку, по стадіону бігавуть якісь ниц не бєлгравійці у формі бєлгравії. Позор, мамки спортсменів плачуть, спортивні вболівальники трощать телевізори, націальнальний скандал в пічку! З иншого боку, банда Спартака указувала на тій Младічіаді такі результати, ош зборна Бєлгравії не указали би, даже киби участвувала у тіу Младічіаді лем єдна она.

К прімєру jебен чмар: Первоє місто у кваліфікації по кидку гранати. Новий світовий рекорд; Другоє місто у синхроній стрільбі на бігу, загальний час 24 секнди, кількість вражених мішеней 19 з 21. Коментатори відмітили злажену роботу спортсменів, дехто навіть каже, що вони нагадали дует Мітровки та Качіча, що завоювали золото на Младічіаді 81-го року; Первоє місто у танковому поло в ваговій категорії “главній боєвой танк, тонаж от 40 тонн”. Особливе захоплення спортивних репортерів викликав постріл по трибунам, чого не ставалось з 79-го року, коли екіпаж Мачека Лобніча вїхав на трибуну й дав залп по коментаторській будці, через образливі вигуки коментатора.

Короче, банда Спартака указувала прекрасні результати, паралельно нишпорячи стадіоном, в пошуках якихось зачіпок, що могли б вивести їх на організаторів теракту. Однак нич особливого, крім дивної группи туристів з Комуністичної Роїссі та таємничого старигана, що їх супроводжував, вони не знайшли. Хоча дідо й викликав підозру у отморозків, у Бошко він викликав якісь дивні спогади з минулого, щоправда він не дуже розумів, що ж саме його мозок намагався згадати.


Півфінал в дисципліні спалення села. На поле виходять команди Бєлгравії та Табора, роблять коло поваги навколо муляжа села, де очікуючи жахливої смерті сидять політіческіє заключонниє. Крики натовпу, конфєті, сам генерал-командер Влад на трибуні дає добро на початок змагань. Отморозки на своїх вантажівках жваво захоплюють центр села, висаджуючись в бойовий порядок “цепь-через-один”, ідеальна тактика при спаленні села, однак відбувається щось дивноє. Вантажівки табору, проїздять через село не спиняючись, натовп затамовано змовкає, коментатор намагається зрозуміти, що відбувається. Особиста охорона генерал-командера Влада починає метушитись, однак було вже запізно, дві циганські вантажівки розчехляють зенітні кулемети та відкривають шквальний вогонь по віп-трибуні. Третя вантажівка влітає прямо в ряди глядачів, й циганський десант висаджуєтсья в ложі Влада. В кривавій сутичці з Чрнімі Хлапамі Ордо Роме у особистої охорони Влада не було шансів. Тим часом, группа російських туристів швидко перекрила всі входа та виходи з стадіону. Звісно ж, як отморозки не здогадались відразу. Це ж росіяни.

Ну шо ж, ось він, jебен теракт. В той момент над стадіоном вже зависли вантажні гелікоптери, звідкіля на мотузах почали десантувтаись бійці Чорного Генерала.

За лічені секунди стадіон втонув в хаосі кровопролитної бійні. Терористи відкрили вогонь по глядачам, військові сили ЧФ, почали підтягуватись на стадіон, однак потрапляли в вміло облаштовані засідки на підходах до стадіону. В декількох секціях стадіону почались пожежі. Спортсмени з інших збірних команд, що вибігли на поле, намагаючись зрозуміти що відбувається, потрапили під мінометний вогонь терористів, що користуючись вогневими точками на даху стадіону, розгорнули мінометні комплекси. Тим часом на стадіон вїхала техніка Чорного Генерала.

З відстані в стопидисят метрів, отморозки могли бачити, як Генерал підключає тот jебен діпломат то мобільного війського ретранслятора, там же крутився той таємничий дідо, котрого вони бачили поруч з россійськими туристами.

Розуміючи, ош генералу треба завадити, отморозки нич не могли вдіяти. Вони просто намагались вижити. Мілорад вів прицільний вогонь по кабінам гелікоптерів, Бошко розстрелював кулеметні ленти, а Спартак неугомонно гатив навколо з свого гранатомета. Однак рахунок був зовсім не рівний.

Може би і полягли отморозки на тому стадіонови, ци була би їм вавка в голові через тот чмарний Луч-12. Ко знає? Нащастя се не довелось перевіряти. Короче у останній момент, коли какзалось би, всьо, конець фільма, ламаючи трибуни, на стадіон вїхали танки Генерала Штербінского. Від неочікуванності сили Чорного Генерала дрогнули й почали відступати. Одна з ракет угодила прямо в той заjебан ретранслятор, тому схопивши Луч-12, Чорний Генерал скочив у свій особистий вертольот й утік з під самого носу Штербінского та отморозків.

Улізши з танка, Штербінскій підмигнув отморозкам:
“Што кураци, пора рятувати Балкани, ви зі мною!?”.

Єбено сунце, ясне діло з ним, куда сі шупаки звідсіля дінуться!? Не довго думаючи, отморозки позалізали на бронетехніку й погнали вперед. Прямо над ними пролетів ще один вертольот Штербінского, котрий підібрав Мілорада з даху стадіона, де він облаштував собі снайперське гніздо. Зараз же, знаходячись на висоті, він зкеровував рух бронетехніки й намагався не втратити слід генерала.

Радуга

Слід був аж занадто теплий. База “Радуга”. Стара, покинута радіолокаційна станція, збудована ще за часів радянського союза. Все ще не вірячи, що Чорний Генерал може піти на такий крок, Штербінский тим не менше, наказв взяти курс на неї.

Підключивши Луч-12 до цьої радіо-локаційної станції, та використавши її радіо-обладнання як ретранслятор, Угроза-М накриє не тільки Балкани, а можливо й усю jебену Еуропу! Він чмарний психопат! Однак він не розраховував, що в нього на шляху стануть ще май чмарні отморозки.

Коли війська прибули до Радуги, виявилось що розрахунок був правильним. Залишки Ордо Роме та “генеральцов” вже встигли добряче укріпитись навколо. Заваруха обіцяла бути не простою. Штербінскій направив всі свої сили в фронтальний удар, концентруючи всі сили ворога на цьому напрямку, тим часом десант отморозків висадився з тилу.

Вшіткі розуміли, ош часу в них ниє, мусай перехопити Чорного Генерала, котрий вже зник з чемоданом десь в надрах станції.

Не гаючи часу, отморозки перейшли в наступ. Хто в чому, в залишках червоної спортивної форми в куцих черлених шортах, бронежилетах на голе тіло, банда Спартака пішла в наступ. Хоч цигани Ордо Роме та “генеральци” оборонялись до останнього, вони не змогли спинити отморозків, що сіючи смирть увірвались всередину комплексу.

До головної зали вони дістались иппен у той момент, коли Чорний Генерал з jебеним діпломатом та своїм таємничим супутником скочили до ліфта й поїхали кудись вниз.

Не гаючи часу, не думаючи про наслідки, Драган Дончо на ходу закріпив гак на якійсь перекладині в ліфтовій шахті, й вуставивши вперед свої МП5К, скочив слідом за ліфтом у вертикальну шахту. Не довго думаючи вся інша братія послідувала за Драганом, ховзячи по мотузу ко як вміє.

Трийцять два итажа пуд землю. Руно стілько пролетів Драган у свободному паденію і лиш чудо врятувало його поперек від перелому в ту мить, коли мотуз врешті натягнувся.


Се були даяки реактори ци генератори. Срболюб так і не зміг зясувати це, оскільки в цей момент увімкнувся протокол “Угроза-М”. Лиш титанічними зусиллями Єжі Бардах та Спартак встояли на ногах в той момент, коли всі інші хто стояли навколо впали наче підкошені.

Свист у вухах стояв неймовірний, здавалось голова зараз трісне навпіл, а всередині наче кілька голосів намагались перекричати одне одного, тіло починало німіти, а очі застеляла чорна пелена.

Не в силах тримати себе в руках, дехто навіть почав спорожнятись прямо під себе.

Не дуже розуміючи, што робити, Спартак та Єжі учинили то што первоє прийшло в голову, підручними засобами вони спробували застопорити генератори. Й справді свист став значно слабшим, однак прийти до тями люди все ще не могли. Чорний Генерал тим часом, регочучи схопив чемодан й скочивши на вантажний ліфт, поїхав гет разом з таємничим дідом.

Бошко, крізь приступи безумства зміг розгледіти цього діда, від чого голова його почала тріщати ще більше. Даякі незрозумілі сцени з далекого дитинства. Лікарі, уколи, радіо, наркотики…. Ниц не розуміючи він знову провалився у безпамятство.

Коли отморозки, хто як намагались залізти на інший вантажний ліфт, по рації пролунав хрип генерала Штербінского. Судячи з усього зовні справи йдуть зовсім погано. Ледва розбираючи слова, отморозки зрозуміли, що люди Штербінского сходять з розуму, тому він відкриває вогонь по радіостанції і хай отморозків бережуть Богъ Царь і Отєчество…

Наздогнати Чорного Генерала вдалось лиш на даху Радіостанції, на висоті 24 поверхів. Від обстрілу та пожеж, станція вже почала руйнуватись. Одна з її сторін була повністю охоплена вогнем, й вібрації, що час від часу проходили по її стінам, здавалось от-от обвалять всю цю будову.

Коли отморозки добрались до даху, Чорний Генерал вже сідав у гелікоптер.

“Не так бостро, курац”…

Спартак дістав нюжь. Розуміючи, що настав час розібратись по мужськи, Чорний Генерал відклав чемодан й також витяг нюжь. Однак спочатку, він витяг з за пазухи спортивний костюм Адідас. Справжній, імпортний…

“Давай Гойко, ти знаєш, що робити…” промовив він.

Якщо він і намагався підкупити Гойко Качара цим костюмом, якщо Гойко й був подвійним агентом, шестьоркою Генерала, це вже не мало значення. Він не врахував одного. Нико не знає што робиться в голові у Гойко Качара. Той, наче осліплений фанатик, кинувся до костюму й почав тут же первдягатись.

Розуміючи ош нич з цього не буде, Чорний Генерал постояв, подивився на блаженного, що наче в лихоманці намагався вдягти спорт костюм, й знизавши плечима взяв свій нюж зручніше.

Так почався один з найдраматичніших двобоїв 94-го року. Не в силах отримати вирішальну перемогу обидва суперники наче злились в якомусь химерному, смертельному танці. Данче макабре jебем! Однак Чорний Генерал не дав Спартаку шанс на перемогу, плюнувши на “крутість” та понятія, Чорний Генерал скочив у вертольот. Таємничий дідо намагався скочити у гелікоптер слідом, однак отримав ножа.

Вмираючи, він схопив Бошко за джінси й спробував сказати:
“К-курац… Я… Я твуй… "

Йому не судилось договорити. Стіни радіолокаційної башти Радуга тріснули й уся ця споруда, завалючись на бік почала падати. Одна з сталевих балок, що лопнула наче паличка, відірвалась від конструкції й врізалась прямісінько в гелікоптер Чорного Генерала, що вже відлітав геть, втративши керування, той впав на одну з стін будівлі, що тепер під кутом спускалась до фундаменту, де палала пожежа.

Декілька отморозків, що намагались вхопитись за гелікоптер, впали поруч й покотились донизу слідом з уламками гелікоптеру. Уся ця кавалькада неслась по схилу у самісіньке пекло.

Єжі Бардах, що зміг приземлитись більш-менш вдало, побачив jебений дипломат, што ховзив донизу всього в декількох метрах від нього. Зосередившись, Єжі скочив уперед, й піймав дипломат, іншою рукою він ухопив за ремінь Спартака, що котився вниз ги міх з гівном.

Край прірви наближався, а вниу палало пекло. Кіть ви ня спитаєте, я не знаю што в тот момент згадав Мілорад. Ци як би не звали сього Чоловіка. Нико не взнає, што він згадав. Што він урозумів, однак не кажучи ні слова, він відштовхнувся від стіни, й скочив на Чорного Генерала, що намагаючись ухопитись за щось, котився вниз неподалік від отморозків.

Схопивши його за сорочку, Мілорад накинувся на нього й почав гамселити того по голові, однак той лиш реготав, відпльовуючи кров. До прірви залишалось не більше кількох метрів. В цей момент, Мілорад мовчки дістав свій Подрибін 9.2 й приклавши його до голови Чорного Генерала промовив:

“Ви пріговорєни к смерті”

Постріл пролунав в той момент, коли стіна під тілами Мілорада та Чорного Генерала закінчилась. Під ехо пострілу вони полетіли до низу й зникли в полумї. Слідом за ними в полумя полетів Гойко Качар, що увесь цей час просто лежав на спині й посміхаючись дивився незрячими очима в небо. Цієї миті його вже не хвилювало ніщо земне. Він був в спортивному костюмі Адідас… Справжньому, імпортному.

Не вірячи своїм очам, інші отморозки теж наближались до краю прірви. Невже кониць, однак в останню мить, над прірвою перед отморозками повис вертольот з відкритою транспортною рампою. Не довго думаючи, отморозки влетіли всередину гелікоптера. Всередині був якийсь КГБшник так “крутой” з дробовиком, однак познайомитись їм не довелось, якийсь осколок конструкції, що в цей момент остаточно зруйнувалась, влетів в кабіну й прибив пілота. Розуміючи шо туй або пан, або пропав, Бошко схопив штурвал.

“Мама…” пролунав його тихий голос в інтеркомі гелікоптера, коли той на швидкості зближався з землею. Бошко говорив на чорноголовійській…


Агент КГБ представився полковником Путіном. В обгорілій одежі, поранені, чорні від сажі, виживші отморозки стояли поруч з уламками вертольота. Неподалік на пагорбі в небо здіймались клуби чорного диму. Було схоже на виверження вулкану. Це догорали залишики радіостанції Радуга.

Хоч полковник Путін й спробував пояснити хто він, чому він тут і що взагалі відбувається, отморозки були в такому стані, що не зрозуміли майже нічого. Їм було не до цього.

Виявилось, що Чорний Генерал, як Генерал-Командер Влад – результат секретного проекту КГБ по вирощуванню Супердиктаторів. Влад – давно вже вийшов з під контролю КГБ, але так як СРСР вивели війська з Балкан, він перестав їх цікавити. Тим не менше, дехто в СРСР хоче повернути старий порядок. Андропов, все ще живий, підключений до апарата життєзабезпечення, десь глибоко в секретних підвалах на Лубянці, плете свої хитрі плани по поверненню “мірового господства” в руки Радянського Союзу. Саме він в таємниці від КГБ відправив на Балкани Чорного Генерала, для того, щоб дестабілізувати регіон, прийти до влади й повернути правління комуністичного режиму.

Полковник Путін – людина яка має розібратись в цьому. Забрати тіло Чорного Генерала, блок керування Луч-12, предоставити докази для суду над Андроповим…

Спартак стомлено поглянув на виживших отморозків. Качар… Мілорад… Путін все ще говорив. Спартак закрив очі. Путін все ще говорив. Спартак загнав патрон в патронник й натиснув курок. Постріл з Бекаса-12 впритул відірвав частину торсу полковника, оголивши залишки ребер, тельбухи з чавканням вилетіли назовні. Від поштовху, полковник відійшов на кілька кроків назад, й намагаючиьс підібрати свої тельбухи руками, завалився на спину й замовк.

“Зря ви так… Це… Це погано скінчиться” – промовив супутник полковника, що увесь цей час мовчки стояв неподалік. На запитання, хто він такий, він просто відповів “Називайте меня Локоть”. Й закинувши дробовик на плечі пішов геть.

Коли до уламків підїхав Т-82 генерала Штербінского, Отморозки поливали jебений дипломат вмістом вогнеметного резервуара. Штербінський лиш кивнув, коли Спартак підніс запалену цігаретлю до дипломату…

У танка було кілька вхідних отворів від снарядів РПГ, та відстрелені майже усі соти динамічного захисту, однак він все ще був на ходу. Сидячи верхи на броні, отморозки їхали геть… Кудись подалі звідси…


Теракт на Младічіаді
Населення Чорноголовійської Федерації було проінформоване, що теракт на стадіоні це всього навсього новий вид младічійських змагань, однак в подальшому його виключать з списку младічійських видів спорту.

Тігри імені Сталіна
Після загибелі Очумелого під час битви за Стадіон, Тигри розбіглись хто куди. Більшість з учасників підпілля було зіслано в Каралугу, інші загинули під час облав. Разом з ними загинула й єдина надія на трохи світліше майбутнє Чорноголовії

Втеча з Каралуги
Хоч в кримінальних колах як Чорноголовії, так і Балкан ходять чутки про неймовірну втечу кількох вязнів з самої Каралуги, бюро пропаганди Чорноголовійської Федерації називає ці чутки бюрократичною пропагандою

Режим Діда з Гранатою
Процвітає.

Алея Снайперов
Стрільба на алеї не вщухала ще 4 тижні. В спробах заспокоїти неспокійних стрільців сили НАТО та Чорноголовії кілька разів бомбили район проте безрезультатно.

Табор
Після смерті Грофа Мерцедеса, владу в Таборі захопили представники Ордо Роме, однак не бажаючи миритись з новими порядками велика кількість циган виступила проти нового режиму. Табір потонув в кровопролитній громадянській війні, разом з ним в крові потопають й мирні жителі Балкан, через села яких прокочується хвиля циганського терору. Чи вижив Папуша – невідомо.

Контролна Зона
Після розслідування діяльності генерала Сабліча, його було відсторонено від командування. Відповідального за проект “контрольної зони” було поставлено Лейтенанта Ракітіча. За його зусиль, зона вистояла рівно місяць, після чого було підписано договір про розширення зони. Однак при будівництві дороги, будівельників обстріляв якийсь несамовитий священник. Проект згорнуто, війна продовжується.

Бєле Гаце
Тут більше не грають у водне поло.

Войско Панзерне Речі Кметської
На фотографіях одного з військових кореспондентів, можна помітити танк Леопард А1, що належить танковим військам Речі Кметської, на якому, поруч з емблемою полка красується надпис “8 Отморозків”.

Подбрег
Спалений силами ОЧКВД за пособництво незаконним імперіалістичним бандформування. Виживше мирне населення вислано в Каралугу.

Младічовка
Була спалена ще 3 рази після рейду командора Живка. Обявлена зоною гуманітарної катастрофи. На місці працює коміссія ООН

Топлівноє
Після польового суда над участковим Дакічем, село занепало.

Демократовічі
Після зникнення Радована та Спартака, вся контрабанда перейшла в руки Горана, котрий переконує прессу, що саме він займався розгоном демонстрації дальнобойщиків.


Вас видав цікавить што дале боло з отморозками? А ко го знає. Люди кажуть, ош Єжі Бардах та Бошко переїхали до Амеріки. У Флоріду. Там вони написали мемуари про події, що стались на Балканах у 94 році. Кажуть, що Бардах відкрив власну клініку за гроші, котрі він виручив з продажу золотих зубів. Однак через рік його зарештували за підозрою у нелегальній торгівлі органами.

Драган Дончо та Спаратк втекли в Босово. Там було багато роботи для таких як вони. Вже через два роки Ніко Томіч, він же Спартак постав перед європейським судом з прав людини через звинуваченні у злочинах проти людства. Суд виніс вирок й Спартака було названо Воєнним Прєступніком. Куди зник Драган Дончо не відомо. Кажуть, що сенсаційне пограбування Грязнославського Державного Банку якось повязане з ним, адже на місці злочину знайдено бриляк, яким було забито одного з охоронців банку. Експерти кажуть, що бриляк шмарили мінімум з 35-40 метрів.

Фаско повернувся в Карпатію, де очолив якусь невелику банду, тепер вони збивають радянські пасажирські літаки й топлять дітей в криницях. Карпатія, шо з них взяти.

За чутками, Срболюб Кривокуца тепер працює спеціалістом з радіозвязку в Грязнославській Демократичній Службі. Якийсь мілкий агент розповідав, що у нього там цілий підвал, де десятки нелегалів збирають підробні мобільні телефони.

Тіла Мілорада та Гойко Качара так і не знайшли.

Єдине, що залишилось від Мілорада, це його гвинтівка СВД, котру знайшли оплавелною в руїнах Станції. Кажуть, що якийсь невідомий меценат поставив там невеликий постамент у вигляді чугунною СВД встромленої в землю.

Що до Гойко Качара, то його слідів не знайшли взагалі. Однак люди подейкують, що за кілька тижнів після того, хтось обікрав фотоательє в невеликому грязнославському містечку, викравши звідти один фотоапарат… Свідок каже, що його пограбував чоловік в спортивному костюмі Адідас, котрий говорив щось про бізнес план.


Кіть ви спитаєте мене, што я за все це думаю? Хм.. Я ж казав їм, ето будет реальній бізнес…

View
Невероятніj Побэг у Пічку!

Кажуть ош Каралуга то найстрашнішоє місто не лиш на Балканській айбо і на ушіткій зимлі. Може то і так. Отморозки не встигли пізнати всіх тих злиднів, що є в асортименті тюрми, так як змогли вчинити немислиме. Айбо за всьо по порядку.

Лем кілька днів пройшло з того момента як Спартак, Драган Дончо та усі інші кураци з банди отморозків потрапили за сірі стіни Каралуги. Допити, виснажлива праця, погане харчування, свавілля адміністрації, репрессії. Ушітко йсе помітно повпливало на новоспечених “зеків”. Дако прихворів, а дако мав час порозмислити над ушітким сим лайном і прийти до висновку ош він справжній Отморозок.

Се, чилядники, той самий момент, коли сі неболавіси усвідомили ким вони є.

Короче, ушіткі сі кураци попали не лем у різні камери, а у різні секції Каралуги, што за площов є білша за даякий балкнаський варош. Лиш на читвиртий день “маленькіх работ” на кобальтових копальнях, Драган Дончо зміг зустрітись з Спартаком Томічем.

Виявилось, ош комендатура тюрми серйозно взялась за них, і кідь хоч дако пронюхає, що сам Спартак ай його банда отморозків, “поджігателей младічовкі”, “прошедшіх перевал” і т.д., переховується серед вязнів Каралуги, то ГЄДІ буде тут як тут. Отже, було вирішено шукати того пічкаря – Транзіта , про котрого говорив начальник залізничної станції, що відправив отморозків у сі привітні стіни. Се єдина зачіпка котру вони мали туй. Саме Транзіт мав віддати сим неболавісам їх вантаж. Отже, розпитуючи направо і наліво, вони мало не напоролись на заточку самого Транзіта.

Венька Транзіт, як він ся представив, займався тим, що “грєл зону”. Він підтримував поштовий звязок з зовнішнім світом. Сись беззубий дід погодився видати зекам їх посилку, што також приїхала на зону, в обмін на послугу. Розуміючи, ош дагде там у мішках Тразіта схований їхній пістолет-кулемет, Драган та Спартак погодились…

Jебен санаторій

Всьо што треба було зробити – дістати для Транзіта кілька пляшок медицинського спірта. Справа була за малим. Достати у чоло ци заточку пуд ребро і потрапити в мед.блок Каралуги. Завдяки пронирливості Драган Дончо, що увійшов в довіру до свого “углового”, головного зека в його камері, було отримано “воровской наказ”, на покарання “махрового”.

Короче говоря, вори дали добро на те, щоб отморозки влаштували бійку й вказали кандидатуру, котра мала постраждати від цієї бійки. Якийсь блатний, що почав влаштовувти “беспредєл”, прикриваючись “блатом”. Чмар-вопрос! Блискуче спланувавши операцію, Драган Дончо та Спратак напали на “махрового”, під час маленькіх работ. Усе пішло у пічку після першого ж аперкоту, котрим Спартак нокаутував “махрового”. Розуміючи, ош бодай комусь з них потрібно потрапити в лазарет, Драган Дончо трафив бриляком прямо у чоло Спртаку. Но а дале ушітких побила охорона табору.

Драган Дончо відправився залічувати синці в карцер, де в нього був час перепочити, а Спартак з травмою голови загремів у лазарет. Там, неугомонний “махровий” вирішив помститись вискочці-новачку. Што поробиш, він вважав, ош Спартак має заплатити. Однак Спартак дав завелику купюру! Номіналом у скальпель, що застряг в jебеній горлянці!

Врешті, проявивши невластиві для себе чудеса інтелігенціjі, Спартак зміг вийти з мед.блоку разом з двома пляшками спирту.

Політіческій душняк

У вдячність за спірт, Венька Транзіт пояснив отморозкам як дістати їхню “посилку” й натякнув, що замовить словечко перед ворами, котрі мають бажання поспілкуватись з отморозками після подій з “махровим”.

Слідуючи інструкціям, Драган та Спартак зустріли “воров” у столовій, де в один момент, немов по наказу стало пусто й усі блатні та мужики закінчивши обід покинули приміщення. Через мить, до них вже підсіли кілька зеків, вкритих специфічними татуюваннями. Виявилось, що отрозки спілкуються з самим Барбаром . Вором цієї зони… Сталося так, ош Барбар доста сознатєльний борець із будь-якими проявами правосуддя, контрою, чека та ментовскім безпредєлом. Саме тому, вражений відмінною роботою Спартака та Драгана він розкрив перед ними карти.

У сякому пічка покерові отморозкам не світили ниякі козирі. Барбар отримав вісточку з волі, мовляв, ГЄДІ вже виїхало в Каралугу, сподіваючись накрити всю банду Спартака. Иппен так, jебене кураце. Цей Барбар прекрасно знав хто такі ці отморозки. Бажаючи насолити чекістам, він розкрив отморозкам все що знав. Стало зрозуміло, що якщо отморозки не зможуть втекти з каралуги за найближчі день-два, їм буде повний чмар.

На резонне запитання, мовляв “З Каралуги ще ніхто не тікав”, Барбар понизив голос й розповів старовинну каралужську легенду. Мовляв, років з пятнадцять чи двадцять тому, звідсіля таки спромігся втекти якийсь старий дідо. Мовляв він зміг рознюхати якісь старі плани тюрми й скориставшись ними – покинув ці привітні стіни. Працював той дідо в крематорії, тому якщо отморозки й мають якісь шанси на втечу, то почати варто звідтіля.

Крім того було вирішено проблему з другою частиною банди отморозків, що зникла десь в надрах каралужських ізоляторів. Виявилось, що їм пощастило значно менше, й тепер вони знаходяться в “політіческом блоке”, червоній зоні, де адміністрація творить повний беспредєл й гнобить арештантів усіма можливими методами.

На отморозків чекала ще одна новина. Виявилось ош в “політіческом строжняке” сидить особливий політіческій заключонний, член повстанської організації Тігрі імені Сталіна , за словами Барбара, він також зможе підсобити отморозкам у втечі.

Отримавши від Барбара наказ на душняк політоти. Отморозки відправились етапом в політіческій ізолятор, де їм належало усіма силами допомагати “смотрящему” політіческого блока пресувати політоту. Це був хороший шанс відшукати зниклих отморозків. Скориставшись своїм становищем, одразу ж після етапу в “політку”, Дончо та Спартак вийшли на звязок з своїми. Витративши з десять хвилин на усілякі гомосексуальні обніманння та братання, отморозки врешті возєднались.

Скориставшись допомогою “смотрящего”, було встановлено звязок з Босовцем , таємничим політіческім повстанцем. Єдина вістка, що прийшла у відповідь стверджувала, що після втечі, отморозкам слід вирушати в Черноленінскоє, де вони зможуть вийти на підпілля – “Тігров імені Сталіна”. Так вони зможуть втекти від переслідування ГЄДІ.

Нечуваноjе в пічку!!!

Час спливав, й вже скоро у Каралугу повинні були прибути гедисти, тоді для отморозків все скінчено. Розуміючи, ош часу в обмаль, вони стрімголов кидаються на пошуки слідів легендарного діда-втікача в крематорії. Крім того, Драган спромігся винести з прачечної свій рідний ЦЕТМ-2. Кідь їх піймають з такою контрабандою, то пиши пропало, тому єдиний вихід – діяти.

Обстежуючи кожну цеглинку крематорія, на перегонки з часом, отморозки розкопали старенний клапоть паперу з візерунками, що один в один співпадали з такими самими на “картах зубів”, що розшукував Єжі Бардах, крім того, у цей папірець було загорнуто цілих вісім золотих зубів. Намагаючись не вчинити даякий чмарний висновок, напрягаючи усі свої інтелектуальні потуги, отморозки змогли розшифрувати візерунки на папірцях. Виявилось, що всі разом вони складають стару карту трубопроводу табору “Каралужичі”.

Увечері, як і планувалось прибули гедисти. Доля отморозків вирішувалась вже в той час, як вони їхали під конвоєм з маленькіх работ в свої блоки. Знервовані та спітнілі отморозки, пошепки, кидаючи злякані погляди навколо, уточняли останні пункти свого плану.

Коли усю політоту планово заганяли в блоки, настав час діяти. В цей момент в політіческом блоке № 11-а / 123 розверзлося jебене пекло. Драган та Качар, котрий вже знайшов свій підхід до політ.заключонних вміло підняли паніку серед політоти. Того моменту, коли почалась паніка, Спартак, скориставшись своїм авторитетом підняв на бунт уголовніков, стравивши тих з політотою. Конфлікт між ними спалахнув як порохова бочка, що чекала свого часу. Останнім акордом стала охорона, що увірвавшись в блок почала стріляти у вязнів, та дубасити їх палицями. Так розпочалось наймассовіше повстання вязнів у Каралузі… про яке ніхто ніколи не почує.

Користуючись моментом, отморозки проникли в пусту камеру, де згідно планів, знаходився вихід у трубопровід Каралуги. Вже за кілька хвилин, Драган Дончо з ЦЕТМ-2 на перевіс, останнім скочив до труби, під свист куль та крики охорони.

Пробираючись поміж стінами, протискаючись по під трубами, пролазячи через решітки, перебираючись через вентеляційні шахти, отморозки дістались каналізаційної труби, де згідно плану знаходився вихід. Жага до свободи пересилила всі інші інстинкти, тому не зважаючи на сморід нечистот, що чавкали під тілами, отморозки протискались через трубу завширшки в 55 см. Вони протискались і протискались, блюючи під себе, задихаючись та втрачаючи свідомість. Так вони подолали 180 метрів, допоки каналізаційна труба не відригнула їх з себе, брудних з пят до голови у порваних одежах, вимоклих в нечистотах, через що в них вже зовсім не вгадувались залишки арештантських роб.

Десідентство

До поки за їх спинами, перекрикуючи одне одного вмикались сирени, загорались прожектори, що метались по навколишнім полям та лісам, та гавкали пси, отморозки бігли через нічний ліс, допоки не вийшли на спустілу дорогу. Чекати довелось зовсім не довго. Згодом, отмрозки вже стопали стареньку вантажівку.

Не знаючи чого очікувати й діючи навмання, отморозки з полегшенням видохнули, коли в вантажіці виявили простих роботяг. Ті налякані до незтями, поділил з колишніми зеками свій автомобіль.

ПІздньої ночі, під дощем, отморозки вже метались по спустілим, слабо освітленим вулицям Черноленінского. Безлюдні на перший погляд вулиці були переповнені мовчазними людьми, що ховаючись від дощу у тінях пропонували прохожим придбати “демократії” та “дефіциту”. Розуміючи, що кращого місця для пошуку підпілля їм не знайти, отморозки почали розпитувати про “Тігрів імені Сталіна”.

Ці розпити закінчились дуже неочікувано, коли скрипнувши гальмами, на вулиці спинилось дві армійські вантажівки, звідкіля по промоклій бруківці розбіглись чорноголовійські військослужбовці та співробітники ГЄДІ. Це була облава. Обявивши комендантську годину, гедисти били прохожих, арештовували “дефіцитників”, витягали з будинків людей та саджали їх всіх в вантажівки.

Певно така б доля спіткала й отморозків, якби не старий дідо, що запросив їх до однієї з глухих напівпідвальних будівель. Оскільки запрошував він “Люгером”, отморозки чемно зайшли до середини. Виявилось, дідо чув про, що розпитували отморозки, тому відразу перейшов до діла. Зясувавши, хто ж ці отморозки насправді, та чому вони шукають підпілля, дідо повів їх за собою.

Оминаючи патрулі гедистів, перебігаючи пустими вулицями, по під зливою, та ховаючись у темних підїздах, ця невелика процессія дісталась “демократичного притону”. Підпільного закладу, що ховався всередині складського підвалу. Там, слухаючи радіо, читаючи газети, та дивлячись старий, чорно-білий телевізор, сиділо з кілька десятків чорноголовійських громадян.

Власник закладу, Ісаак, як і старий дідо з люгером, дивився на отморозків так, наче не вірив своїм очам. Судячи з їх слів, Очумелий , так звали лідера повстанців, вже давно чекає на них, як і усе підпілля. Однак, він не встиг договорити. За кілька хвилин, “демократичний притон” заповнили гедисти. Однак, хитрі повстанці змогли врятувати отморозків, наказавши якомусь сопляку в кашкеті, що курив папіросу, везти їх в Бомбьожноє, на зустріч з Очумелим.

Бомбьожноjе

За кілька годин, перед самим світанком, стара вантажівка часів Другої Великої Війни, загальмувала на лісовій галявинці, неподалік дороги, по якій час від часу проїздили військові БТР. Приглушивши мотор та вимкнувши фари, Шкет (так звали сопляка в кашкеті", розповів, що там, за дорогою та кордоном з колючого дроту лежить таємниче Бомбьожноє, де переховується Очумелий.

Відїжджаючи геть, Шкет крикнув отморозкам з вікна “Он ждет!”

Переховуючись у ранкових туманах, отморозки швидко перетнули кордон з колючого дроту та зникли в спустілих степах.

За кілька годин по пустошам, де не було ніяких слідів життя, отморозки вийшли до межі міста. Це покинуте місто, судячи з його вигляду пережило чисельні вуличні бої чи бомбардування, тому що єдине що залишилось від нього це руїни.

Обережно рухаючи скрізь завали, отморозки вийшли до міської школи. Єдиної вцілілої будівлі в місті. Не знаючи чого очікувати далі, отморозки рушили вперед. Вже за мить їх спинив попереджуючий постріл. Тільки тепер, вони помітили кілька десятків добре озброєних повстанців, з червоними повязками на руках, що оточили їх довкола.


Очумелий зустрів отморозків глибоко в підвалах під школою. Пройшовши через низькі підвальні коридори, заповнені озброєними людьми, що споряджували зброю та слухали радіо, отморозки дістались “радіорубки”, особистого кабінету Очумелого.

Лідер підпілля, сивіючий мужик з дикторським голосом зустрів отморозків наче старих знайомих, на яких він чекав вже багато років. Виявилось, що повстанці спостерігають за бандою отморозків ще з самого Перевалу, коли стало зрозуміло, що вони несуть.

Що до чемодана, то Очумелий остаточно розставив всі точки на “і”.

Jебеній діпломат виявився блоком керування Луч-12, се єдиний пристрій котрий може активувати протокол Угроза-М. Отморозку, ти спитаєш мене што се за Угроза така? Всьо просто. Совєтський союз дуже боявся ош капіталісти захоплять Балкани, саме на цей випадок створювався протокол. Це психотропна зброя, котра за лічені години перетворює всіх, хто потрапляє під випромінювання на зпрограмованих військових, що виконуватимуть будь-які накази КГБ.

Короче кажучи, ко володіє блоком керування, тот володіє Балканами. І тепер сись дипломат у Чорного Генерала . Судячи з усього, він хоче використати його на Младічіаді . Що буде потім, не віділа і Ванга. Спочатку паде Чорноголовія, а потім і ушітка Балканщина.

Очумелий, переконаний революціонер та борець з режимом, запропонував отморозкам зкооперувати зусилля й перешкодити цьому теракту. Адже для того щоб боротись проти влади та визволяти Чорноголовію, потрібно, щоб вона хочаб існувала.

Розуміючи ош вихода в них ниє, отморозки тиснуть руку Очумелому. План бов простий. Проникнути на Младічіаду під виглядом збірної команди. Для цього було потрібно підробити кілька паперів. Так вони зможуть перешкодити теракту.

Вже за кілька годин, перевіряючи затвори, затягуючи ремені спорядження, споряджуючи кулеметні ленти та голосно лаючись, “Победівшіє Каралугу” та повстанці грузились на вантажні автомобілі. Отморозки їдуть на Младічіаду до піче!

View
Опоздавшіє
Подштанніки, піджяки і путь на родіну.

Jебено сунце! Сякого ще у чорноголовійських конвойних войськах не віділи! Што йсе за шупана бужуазна інтелігенціja?! За сякоє прапорщіки ай сержьянти будуть розказувати призовнкам ище десятки років! Айбо я заскочив уперед.

292550883.jpg

Началося ушитко з того, ош отморозки стояли у єдних трусах і кальсонах посеред пустого басейну, ги трафлені у ухо і не знали з якого боку ся брати за ситуацію у котрій ся они оказали. Розуміючи ош туй ловити білше ничого, они зобрали з мертвих то што мож боло потягти й рішили обслідувати тот jебений басейн.

Улов бов не то штоби дуже великий, айбо патронами й кількома* пістолетами-кулеметами* вдалося розжитися. Крім того, постягавши із мертвих гєдістів одежу, сі отморозки хоч стали схожі на людей. Крім Качара. Сись кривавий отморозок вирішив, що пінджяк і так доста добре гармонує з пудштанниками, тому взяв лиш його.

Сам спорткомлпекс виявився величезним. Хоч він і був покинутий вже років з 15, тут і тав виділися сліди нещодавнього перебування людий. Скорше за усе сіх гєдістів, котрі сторожили отморозків. На стінах висіли свіжопрокладені електрічні провода, усяде були розметані коробки з даяким друттям ай апаратуроу, у котрій нико із отрозків не рузумівся. Крім того, там же знайшли й кімнату, в якій судячи з усього допитували людий, чиї голоса чули отморозки кілька годин тому. Теперь туй боло пусто.

Не розумівучи шо туй ще робити, оторозки вирушили до найближчого села, що виднілось з даху спорткомплекса.

Звичанйий будній день у Босові.

Селище, до якого вийшли оторозки звалось просто й по босовськи зі смаком – Мотострелковоє. Спочатку, банду зупинили два озброєних чоловіка. Розуміючи ош се видав якоєсь КПП, отморозки спробували виявити што туй до чого. Однак, озброєниі селюки виявились збирачами тингириці й попитавши ко такі сі отморозки й звідки, пішли далі по своїм ділам.

Сподіваючись роздобути бодай якоїсь провізії в цьому селі, оторозки були дуже здивовані, коли виявилось, що універмаг, єдине місце де є провізія, захоплене подружньою парою, продавщицею та директором гастроному, які обявили його суверенною територією й тепер ломлять просто непідоймні ціни за продовольствіє.

Розуміючи, ош сяк діла не буде, отморозки вирішили підняти повстання й звергнути “Режім Продавцов”, як його тут називали. В полі знайшлось кілька озброєних фермерів, які прекрасно підходили для револуції. Не дуже добре знаючись на дипломатії, тай не розуміючи босовську мову, оторозки, тим не менше, швидко переконали селян в необхідності перевороту.

Цьому посприяв Гойко Качар, котрий мовчки забив кукурузним початком одного з фермерів, запхавши тому кукурузу у око. Видячи сякі аргументи, селяни замовкли, взяли рушниці й пішли на штурм універмагу. По дорозі, видячи ош буде даяка револуція, до колони приєдналось ще кілька нудьгуючих фермерів.

А дале був jебен штурм Зімнего Дворца!* Гастроном "Зімній"* виявився доволі добре укріпленим. Це доказала продавчиня, котра визирнувши з вікна, розрядила барабан “нагана” у людий під вікнами, добряче зачіпивши Драган Дончо, Єжі Бардаха та Спартака.

Розуміючи ош туй треба більш страгіцкій підхід, Спартак, поліз ни шіферну кришу уніврмага, однак поховзся й здійнявши купу шуму, налякав директора універмагу, що будучи озброєний рушницьов, пальнув у стріху, орієнтуючись на звук. Картечь проjебенила ушіток шіфер й смачно засадила у ребра Спартаку, котрий нараз ся провалив через стрігу, гет з тім шіфером прямо на пличі діректору гастронома. Туй ся завязала така рукопашна схватка, з валяннями на полу, видавлюванням очий і душінням рушницьов, ош нивякому кінови не увідіте. Жона діректора в цей час щодуху верещала “Петре-ее-е!” й намагалась спорядити ще один барабан “нагана”. Розуміючи ош це його звьоздний час, Драган Дончо підкрався до відкритого вікна, й зазирнувши через решітку до середини, всадив в огрядну продавчиню чергу з свого ЦЕТМ-2. Упавши ги тюлень на берег, продавчиня завалила прилавок й проїхалась по підлозі, ховзячи на своїй крови, розсипаючи навколо патрони й здригаючись від влучань 9-мм куль.

Видячи душевну трагедію у очах діректора, Спартак напряг свої зранені тілеса й переломив тому горлянку, його ж рушницею. В цей момент до універмагу увірвались селяни на чолі з Єжі Бардахом. Так завершився Штурм Зімнего…

Заночувавши у гастрономі й поповнивши свої запаси, отморозки рушили далі. Місцеві повідомили, ош єдиноє місто де мож пересікти границю з Чорноголовією, лежить за 50 кіломейтрів на північ, за Пуцанським Лісом.

Запхайте собі сись перст у чмар!

Рухаючись лісом, на отриманому у жителів Мотострілкового, транспорті – возови запряженому у моторбіціглі, отморозки досить швидко наближались до границі. Однак на другий день дороги, Драган Дончо дав знак стати. Дагде перед ними, за 100 ци 200 метрів, на поляні снували якісь незрозуміли кураци у лахміттьови. Не знавучи што йсе й ко йсе, отморозки вирішили мирно розрулити ситуацію. Вперед, вийшов Спартак, в знак миру тримаючи обрез на пличох а не націленим на людий.

Розуміючи ош се мирні переговори, а не даяка перестрєлка, інші отморозки мирно залягли в 20-и метрах от місця переговорів.

Підійшовши доволі близько, Спартак спробував заговорити з людьми, айбо ті кураци боли якісь дивні й поводили себе так само дивно, ситуація почала накалятись й вршеті, все стало на свої місця. Як тільки один з кураців встав, націлюючи на Спартака свій АКС-47У з глушником та оптичним прицілом, Спартак увідів у нього татуїроуку. Таку саму ги у Мілорада. Чрні Прст.

Розуміючи ош йому, скорш за все, гайки, Спартак лем устиг скочити на зимлю. Но типирь! Каждий із тих кураців вскинув свою зброю й почав поливати зарослі коло Спартака, што зараз натурально гриз зимлю. Видячи ош так діла не буде, Драган Дончо та Єжі Бардах відкрили огинь на пораженіє. Не очікуючи такої хитрої засідки, кілька чорноперстовців тут же схопили кулі й завалились на землю. Однак кинута у відповідь граната, добряче посікла Драгана осколками. Видячи ош треба рішати, Гойко Качар скочив з дерева на одного з чорнопирстовців, й між ними завязалась відчайдушна рукопашна сутичка. Цієї миті чорнопирстовці вирішили відступати й вистрелили з головного калібру. Нащастя снаряд з РПГ-26 пушов в молоко. Упіймавши момет, Спартак скочив на ноги й засадив дуплєтом з свого обреза у груди одному з противників.

Єдиний живий на цей момент чорнопирстовець схопив свій автомат й почав тікати. Однак побачивши погляд Спартака, що стояв ушіток лепавий от глини, крови й сажі, він відкинув автомат в сторону й витяг штік-нож. Кивнувши, Спартак відклав в бік свій обрез. Завязалась рукопашна бійка на ножах.

Зачаровані цим танцем смирти, ініші отморозки стали колом біля супротивників й спостерігали за двобоєм. Се боло дуже єбем напружено. Жоден з опонентів не міг взяти верх. То Спартак падав на землю, то чорнопирстовець спльовував кров з побитого писка. Врешті, обидва змучені, бійці схопили одне одного за шкварки, тут Спартак зміг вловити момент й щодуху загнав свою викидуху прямо у око чорнопирстовця. Той лиш хриплячи зваливя на зимлю.

Но й забрали з собов добра отморозки. Два АКС-47У з глушниками та оптикою, карабін СКС з оптичним прицілом,* кулемет РПК*, РПГ-26, пістолет кулемет, розгруку, маскувальний костюм, гранати й ще даякі документи. Згрузивши це все на свій мото-воз, отоморозки рушили далі.

Опоздавшіє

Короче, дале боло май інтересноє. Коли у мото-возови бензін уже майже закінчив, вони врешті виїхали на лісистий пагорб, звідкіля було видко мізерноє село в долині, поруч з яким стояла залізнична станція. Якщо село було мілким, безлюдним і майже спустілим, то на станції кипіло життя. До неї підїздили вантажні автомобілі. Вивантажували і завантажували людей. На платформах люд снував туди сюди, одночасно завантажувалось кілька потягів, одним словом, було видко даякі значні двіженія.

З отриманої інформації, отморозки знали, що ці потяги – єдиний шлях перетнути кордон з Чорноголовією.

Первим ділом, Драган Дончо, користуючись своєю таjносту установив контакт з начальником станції, місцевим босовцем, котрий погодився переправити нелегалів у Чорноголовійську Федерацію, по своїм каналам. За це він просив нагадати “Транзітному”, про бандероль, котру той все ніяк не відішле.

Дале, банда отморозків зпланувала зухвале захоплення потягу ги у вестернових філмах. Пізно уночи, Драган Дончо та Спартак явились в призначене місце для транзиту. Вони повинні були захопити контроль над потягом зсередини. Всі інші отморозки влаштували засідку на мото-возові, за кілька кіломейтрів від села, вздовж залізниці. Їхня ціль – штурм потягу ззовні.

В общем і целом, Спартак та Дончо послушно пройшли в зал ожіданія номер 14, явившись як “опоздавшіє”. Зал очікування виявився більш ніж дивним. Вони опинились в підвальному приміщенні з низькою стелею та рядами деревяних лавиць, де сиділи десятки людей кримінальної зовнішності. Не встигли вони зреагувати, як вімкнулась сирена й автоматчики, що зявились з протилежних дверей, копанцями та ударами прикладі почали виганяти людей на платформу. Слідуючи за потоком, що ніс їх вперед оторозки опинились на пероні, в оточенні ланцюга кулеметників, після чого їх як сельодку напхали в один з вантажних вагонів, зачинивши міцні сталеві двері на засов.

Коли потяг рушив, Спартак вирішив, що пора брати справу в свої руки, й вихопивши сховану заточку, заколов когось, хто стояв перед ним, адже місця для сидіння в вагоні не було. На подив отмрозків ніхто з пасажирів не відреагував на холоднокровне вбивство. Лиш хтось ліниво прокоментував “Дишать легче будет, путь не близкий блядь”.

Тим часом, інша група оторозків завела мотовоза й порівнялась з потягом, що мчав через поле. Проминаючи один товарний вагон за іншим, Фаско гнав мотовоза до локомотива, звідкіля світив єдиний ліхтар.

Раптово в очі отморозкам вдарив яскравий промінь світла. Хтось увімкнув прожектор. Від несподіванки, Фаско мало не пустив мотовоза під відкіс, однак зміг втриматись. Єжі Бардах, вже подумавши, що це їхні подєльніки відкривають їм вагон, приготувався до стрибка. Однак у відчинених дверях зявилось кілька автоматчиків ЧФ.

“Ви кто такіє!?” – вигукнув один з них.
“Опоздавшіє…” – видава Єжі.

Доволі швидко солдатня перетягла банду отморозків в вагон, де сиділа ціла конвойна рота й під їх здивовані вигуки й під прицілами автоматів, супроводила їх в “общій”. Вагон екстра-класу, де як виявилось, транспортувались важливі політіческіє.

Ніхто з оторозків не розумів, якого біса відбувається! Куда їх везуть!? Якого вуйка вони просто так залізли на потяг!?

Спартак, що вже годину стояв в темному вагоні серед десятків спітнілих вязнів крикнув, мовляв, якого біса, куда нас везуть!?

На родіну, – пролунав голос з пітьми, й майже пошепки додав, – Каралуга

View
Балканскіj Форсажъ
10 квадратних метрів, 10 циган та 8 отморозків.

“Нінджа!” Захоплено подумав Драган Дончо, котрий першим помітив чотирьох циганів в темних костюмах, добре озброєних й спритних, які увірвались під тент вантажівки. Слідом за ними до тенту увірвався старий знайомий наших отморозків – Гаджо Гозелло. Не спиняючись, він вихопив одного з своїх револвері і взів курок.

Ніхто не встиг зреагувати, як пролунав постріл. Повисла тиша, лише тіло картяра з простреленою грудиною, стікаючи кровю сповзло з ящика на якому він сидів.

“Овін став баластом” – пролунав голос цигана, що вийшов з за спини Гозелло, – “Кюнчай го…”

Кивнувши, Гозелло зрозибв ще один постріл. Папуша, котрий за своє життя виробив багато корисних навиків, зрозумів кому призначався цей постріл, тому не думаючи, він вистрибнув вперед, закриваючи собою Грофа Мерцедеса. Куля увійшла під ребра й відхилившись, пролетіла повз Грофа, зробивши дірку в тенті. Но типирь!!!

Кілька секунд, 18 чоловік, з них 8 відморозків та 10 циган, кузов вантажівки 2 на 5 метрів, кілька пострілів з дробовиків, кілька пострілів з пістолетів. Ідеальний рецепт для отримання кількох мертвих туш. В кількасекундному, кривавому массакрі, Спартак був вколотий якимись транквілізатором, Драган Дончо отримав заряд картечі під ребра, Єжі Бардах схопив кулю у вухо, а Фаско отримав удар руківям револьвера в око. Єдине що залишалось відморозкам, це схопити ключі від “Уазілло”, особистого транспорту Папуші, та кинутись за змовниками, котрі тікали на величезному тягачеві, прихопивши з собою пораненого Грофа та jебені дипломат!

Брзі Моторі

Uazillo Наздогнати циганський тягач вдалось тільки поза Дрстіщами, у відкритому полі. Поки Фаско, оминаючи остови обвугленої військової техніки, зближався з тягачем, амеріканець Бошко, спритно орудуючи однією здоровою рукою, заонанджував “Браунінг” калібру .50 до стрільби, сидячи у бочці попереду автомобіля. Мілорад готувався до стрільби, лежачи на даху, а інші отморозки, шкірились в очікуванні абордажу, всівшись хто де. Лиш Срболюб ще довго згадуватиме заряджений обрез Спартака.

Доста боло сим машинам порівнятися як, обидві сторони почали обмінюватися чергами з ушіткого, што боло под руков. Увідівши як в їх бік повертають 76-мм гармату, отморозки понял, ош так діла не буде й рішили взяти машєну циган на абордаж. Дончо, Спартак та Бардах умудрились доволі спритно перебратись на тягач, в той час як Мілорад та Бошко продовжували обстрелювати циганерію з стого шо в них було під руками, в той час я Фаско намагався не трафити “Уазіллом” під голеса тягача.

Під вогнем ціганерії, абордажна команда змогла захопити КПВТ й кількома вдалими чергами подавали стрільців у “водійському” віділенні тягача, після чого, це jебене радянське гівно отсаточно заклинило. Тим часом, амеріцький морон Бошко, оглушивши вшітких пасажирів Уазілло, всаджував чергу за чергою в кабіну тягача, сподіваючись прибити водія.

Тим часом, сися автомобільна кавалькада вїхала на спустілі вулиці Револуціна. В решті решт, Бошко зумів розшматувати кабіну водія з свого кулемета, й Мілорад лихо застрибнув всередину, де бовтаючись на кермі валявся циган з відірваною головою. Тягач без водія перетворився на дику тварину з власним характером, його гойдало з боку в бік, він врізався в стіни будівель й зносив залишки бронетехніки. Не біруючи націлити в противників свою гармату, цигани вистрелили 76-мм снарядом прямісінько поміж водійською та вантажною секціями тягача, від чого той спочатку прогнувся, а далі мало не склався навпіл вигнувшись догори. Ледви втримуючись на гойдаючомусь тягачеві, Драган Дончо забивав до смерті стару цигану, гатячи її по голові важкою амбарною колодицею. Мілорад в цей час намагався зупинив тягач, бо той мало не переїхав “Уазілло”.

Алея Снайперов

Врешті техніка зупинилась. Тільки тепер і цігани й отморозки змогли озирнутись й побачити, де вони знаходяться. Спустілий проспект, обабіч якого височіють руїни багатоповерхових будинків. Проспект тягнувся на кілька кілометрів на схід. Навколо висіла повна тиша. Цигани почали щось верещати й полізли через люки всередину водійського відсіку. В цей момент пролунав постріл. Драган Дончо лиш встиг запримітити чоловіка в одних трусах, що стояв в повний зріст на балконі одного з будинків й робив не дуже влучні одиночні постріли в бік тягача… Один постріл, другий…

Раптово з протилежного боку проспекту, прямо над головами отморозків, з до болі знайомим шелестом пролетів снаряд РПГ, залишаючи за собою кривуватий димний слід. Десь на середині проспекту, димний слід припинився як і шелест, після чого снаряд, беззвучно влетів на балкон того голого стрільця. Вибух не залишив рівно нічого від тої стіни де був балкон. Тіє ж миті, повітря навколо наче розірвало від десятків вибухів та сотень пострілів, трассерів, що розсікали повітря над проспектом. Обстріл вівся з протилежних боків проспекту й судячи з усього стріляли як по протилежному боку так і по дорозі і по транспорту і взагалі по всьому. В той момент не існувало такої точки в просторі, куди б не влучала куля, осколок чи снаряд. Алея Снайперов jебем!

Розуміючи, що довго вони не протягнуть, отморозки вдавили педалі до самого полу й рванули вперед. Адже десь там був то єдиний міст через річку Штрдву, що відділяв Дойну від Босова. Циганерія тим часом намагалась забарикадуватись в пасажирському відсіку. Спартак та Драган Дончо, що першими дістались на дах відсіку, не довго думаючи шмарили в люк прокушені червонці й гранату. В цей момент, Спартак проявив всю свою зневагу як до ціган, так і до Табору, так і до якої небудь адекватності. Судячи з усього всередині здетонували боєприпаси ци даякі снаряди ци што, тому що з усіх щілин пасажирського відсіку в небо здійнялись кількаметрові стовпи полумя. Розуміючи, що в середині вже спокійно, Спартак кинувся відчиняти люк, що швидше перебратись всередину. Адже обстріл на той момент ставав все інтенсивніше. Щойно відкривши люк, Спартак побачив перед носом ствол гранатомета М203, що тримав в руках поранений й окровавлений Дада Цагар. Ніздрі його були просто забиті кокаїнумом й він верещав щось по ціганськи. Крикнувши ложісь!!! Спартак зачинив люк й кинувся геть. Повторний вибух всередині тягача вибив двері у водійській кабіні, від чого, Мілорад мало не вилетів на вулицю.

На той момент, від тягача вже мало що залишилось, більшість обшивки була продірявлена або взагалі повідвалювалась, кілька колес було геть відірвано, й здавалось, що він от-от проломиться посередині. В “Уазіллові” справи були ще гірші, тонкий корпус автомобіля вже не давав ніякого захисту, оскільки його майже не залишилось, задню частину кузова взагалі зірвало к бісу, а одна з мін, що розірвалась під бампером, відірвала бочку з кулеметним гніздом та Бошком усередині й закинула їх до салону.

Всі зусилля отморозків були спрямовані на те, щоб чим швидше дістатись того триклятого мосту. Будь-якою ціною. Врешті попереду замаячив міст. Однак коли до нього залишалось якісь кількасот метрів, якийсь jебений чмар підірвав фундаменти двох багатоповерхівок, що завалюючись почали перекривати своїми уламками дорогу на міст. Було зрозуміло що ніякою ціною отморозки не встигнуть проскочити. Однак швидкість руху була такою, що зупинитись було вже пізно. Та й зупинка означала б смерть від тисяч куль, що прошивали все навколо.

Раптово, зпоміж стрілянини проступило рівномірне гудіння вертольотного ротору…

Штербінскій обіцяє реальний бізнесс

“Вертула!!!” щодуху загойкав, залитий кровю Гойко Качар. Він з дитинства відчував до вертольотів якесь благовійне захоплення, а тепер верещав вказуючи пальцем на гелікоптер, іншою рукою тримаючи тіло якогось мертвого цигана, що закривало його своїми тельбухами від куль, що вже не залишили живого місця від тягача.

Мі-24 випустив з десяток НУРСів в бік завалу, після чого взявши невеликий розворот, промчався далі в бік мосту. Тим часом тягач, що вже розвалювався на ходу та “Уазілло”, в якому невідомо яким чудом, всі ще були живі, пролетіли через купу пилюки й винирнули на міст. Не збавляючи ходу, вони промчали над бурною Штрдвою, що несла свої повноводні коричневі масси кудись на схід.

Промчавши міст, Єжі Бардах, вирячивши очі на темному, від сажі та запеченої крові, обличчі крикнув “Курва мать! Босово! Пся крев!!! Босово!!!” Він був першим хто побачив покошену табличку "Велцхоме то … ", де на місці “Босово” було кілька назв, які були почерзі затерті й тепер вичитати там хоч щось було не можливо.

Не вірячи в те, що вони все ще живі, отморозки проїхали ще кілька кілометрів по безлюдному полю, залишаючи десь позаду Алею Снайперов, що гуділа від стрілянини як розворушене осине гніздо. Врешті вичерпавши увесь запас чуда та віри, на яких, судячи з усього, вони ще їхали, транспортні засоби отморозків зупинились, не бажаючи продовжувати дорогу.

Після біглого огляду, стало зрозуміло, що через детонацію боєприпасів всередині пасажирського відсіку не вижив ніхто. Гаджо Гозелло, Дада Цагар, Гроф Мерцедес, всі загинули. Залишки Грофа вдалось ідентифікувати по кільком потемнілим гомбіцям з гербами Ерьошь Кірйшаг. Він дуже любив цей консервативний камзол. Тим не менше, дипломат, який увесь цей час знаходився всередині був фактично неушкоджений. Дермантинова оббивка перетворилась на потемніле лахміття, однак сталевий корпус здавалось не звернув увагу на вибух, що прогнув всі внутрішні перегородки пасажирського відсіку й виніс кілька люків.

Ніхто не здивувався, коли, через мить, супроводжуваний рівномірним гудінням, в кількох метрах від них приземлився Мі-24. На його борту чітко вгадувалась емблема збройних сил ЧФ, однак вона була старанно затерта. З бокової рампи на землю вискочило кілька добре озброєних військових вдягнених в елементи чорноголовійської форми. Розсіявшись, вони взяли транспорт в оточення. Слідом за ними з гелікоптеру вискочив чоловік в старій шкіряній куртці з генеральськими погонами. Пригнувшись він вийшов з під не збавляючих обороти роторів, притримуючи свою фуражку. Такі носили офіцери Чорноголовійської Федерації, однак, кокарда на його фуражці була відсутня.

Отморозки, як один повернулись до Спартака, мовляв “Заjебанція, начальнік, шо делать?”. Поклавши обрез на плече, Спартак, вийшов вперед…

Се була ділова розмова. Спартак, котрий через кілька хвилин зрозумів, що говорить з Генералом Штербінскім, намагався вняти тремтіння в колінах й говорити без надрива, однак Крутість генерала просто давила на Спартака наче найважкіша штанга, котру він коли небудь брав на груди.

Судячи з усього, Штербінскій знає значно більше про те, що відбувається, ніж самі отморозки, котрі провели останні кілька тижнів, взагалі не розуміючи, якого біса тут відбувається. От що вдалось зрозуміти з цієї розмови:

  1. Генерал Штербінскій слідкує за отморозками з того самого моменту, як вони зявились в Дойні.
  2. Отморозки не мають уявлення в що вони вляпались. Ця заваруха – лиш вершина айсбергу.
  3. Якщо очікування всіх, хто полює за дипломатом вірні, то той хто ним володіє – володіє Балканами.
  4. Для того, щоб зрозуміти, чи справді в чемодані те, на що всі полюють, його терба відкрити. Відкрити якомога скоріше. Тільки так можна буде скористатись тими козирями, що дає цей чемодан.
  5. Єдина людина, яка може відкрити цей чемодан – Лука, зараз в смертельній небезпеці. Розвідники Штербінского повідомляють, що Луку пасуть сили ГЄДІ. Якщо не поспішити, таємниця чемодана може бути втрачена.
  6. Сам Штербінскій не може цього зробити. Йому взагалі не можна висовуватись, того що за ним полюють всі хто тільки можна. Навіть зараз в нього було не більше хвилини, про що йому постійно нагадував його лейтенант.

В кінці розмови, Штербінскій запропонував угоду. Якщо отморозки допоможуть Штербінскому, він буде прикривати їх, до тих пір, поки не стане зрозуміло, що це за чемодан. Розуміючи, що людина, яка пропонує їм допомогу, має свій вертоліт, Спартак мовчки кивнув. В решті-решт, ще треба відкрити цей чемодан, а далі буде видко.

Тим часом інші отморозки намагались заспокоїти Бошко, котрий лаючись ги пес намагався витягти з Уазілло бочку з кулеметом, тримлючись за неї своєю здоровою рукою. Судячи з уьсого він не дуже розумів, що тут відбувається, тому просто хотів розстріляти всіх з кулемета.

Коли Мі-24 зник за лісом, отморозки привели до ладу свій транспорт й відправились в Чмрштіну, місто, де за інформацією Генерала Штербінского, переховується Лука.

Лука! Jебен іграч!!!

Jебен курац! Чмарні іграч Лука! Се ще треба боло сякоє удумати! Отморозкам довелось витратити 0,5 кг нестабільної та ненадійної вибухівки, котру Срболюб Кривокуца виготовляв власноручно з нажитого добра, заради порятунку сього діда! Чорт го знає што то були за кураци на БМП, що сиділи біля підїзду “Ноля”, пентхаузу Луки, й чи були вони з ГЄДІ, айбо їх розметало гет на ушиток район, разом з залишками їхнього БМП. Бідного Спартака, што сидів на первому поверсі гет побило осколками та штікатуркою від вибуху. І што вони за йсе мавуть?

Отморозки спустилися за дідом у подвал, де він мав удкрити їхній чемодан. Накониць! В пічку маттерину, дако откриє сесь jебен діпломат! І што ви думаєте? Сись пічкар Лука виявився шестьорков ГЄДІ! Иппен так. Зайшли у подвал! Приклад у чоло! Кониць фільма!

Шпієнізаціja або заплив на сто метрів у Чмар! Брасом курац!!!

Но, сякого поворота наші морони гет нияк не чикали. Сиділі ушіткі голі, привязані до стульців, удну у пустому олімпійському басейнови. Дагде у покинутому спорткомплексі, посеред Босовських лісів. Ха! Босовських? А ко знає, куда їх завезли доки они боли без тями ги цолштоки! Може й Босово, а може й даяка друга балканська діра.

Короче йсе не важно. Важно боло то, што довкола сих кураців ходили даякі инші кураци у уніформах, з автоматами й даколи поливали їх з шланга. Се боло канєшно не файно, айбо гріло серце то, ош Лука, сись jебені шупак, ушіток побитий тоже сидів рядом на стільцьови.

Зовсім инакша ситуація бола у Мілорада. Ци як го тепер правильно звати? Кідь памнятаєте, коли отморозки ходили лісами Дойни, то партізани уповіли їм, ош Мілорад то нич не простий курац, бо має татуїроуку Чрного Прста, ош видив увін служив у сьому Персті. Айбо сам овін клянеся, ош нич за йсе не памнятає.

Но тепер му се улізло боком. Бо так го нещадно ті гебісти лупцювали, ош бов ушіток синій й никус уже не бірував уповісти, бо рот му бов у кровли. “Оператівнік, почему прекратілі виполненіє заданія!?”, “Оператівнік, где ваш напарник!?”, “Оператівнік, почему содействуєте бандформірованію!?” І так дале і так дале і так дале…

Тим часом, дагде у роздівалках басейна, проводили допит ще даяких людий. Однак отморозки могли чути лиш даякі фрази: “От чего етот ключ!?”.

Фрас го знає, кіко би ще так продовжувалось, якби раптом у двирьох басейна не зявився якийсь дебелий “крутой”. Спартак не вірячи своїм очам упознав у ньому Радована !!! Радован живий!!! Як ся так стало у пічку, што овін туй робить!? Охоронці теж го упізнали й начали ся з ним здоровкати.

Ха! Они ся поздоровкали з калібром 7.62. Радован дустав з порваного кулька Хуго Босс свій АКС-47У й всадив сім курацам цілу обойму у їхні черева!

Но а дале ся начало. Я даже не буду казати за то, што отморозки уже вообще нич не розуміли. А Радован схоже не спішив пояснювати ко туй ко, а ко туй нико. Єдиноє што стало нараз зрозуміло, ош ніякий він не Радован. Родіон Петровской, він же “Большой Вільнюс”.

В решті, з розмови з Большим Вільнюсом стала зрозуміла наступна інформація:

  • Радован, він же Родіон Петровской, він же “Большой Вільнюс” – колишній полковник КГБ. Знхаодився у глибокій конспірації на протязі 8-ми років, видаючи себе за контрабандиста.
  • Він вирішив використати отморозків, для того, щоб не розкриваючи своєї конспірації, доставити чемодан в Дойну, відкрити його за допомогою Луки, й переконавшись, що вміст чемодана – саме те, що йому потрібно, вивезти його в Москву.
  • Вміст чемодану залишається загадкою, однак судячи з усього, цей предмет екстремально важливий.
  • Сюди його привела наводка його давнього колеги Волонтера.

Однак, плани Вільнюса не здійснились. Раптово, перед будинком басейну приземлився гелікоптер з емблемою КГБ на борту. Спочатку Вільнюс зрадів і вже збирався нести чемодан до виходу, як раптом запідозрив щось заjебан недоброє!

До зали басейну увірвалось з два десятки найманських кураців, добре озброєних, у чорних уніформах. Слідом за ними, до зали увійшов високий стрункий чоловік у чорному військовому костюмі з генеральськими погонами. Волосся його було акуратно зачесане на бік, а сірі очі пронизували холодом. Побачивши його, Вільнюс кинувся до свого автомата.

Ця мовчазна сцена була перевана громоподібним пострілом. Вільнюс впав як підкошений, не дотягнувшись до свого автомата. Чоловік в чорному генеральському костюмі підійшов до тіла Вільнюса, копнув його ногою, після чого повільно підійшов до чемодана. Тільки тут він звернув увагу на отморозків привязаних до стільців.

Невідомий майже пошепки сказав “Дажє нє думай, блядь” й вказав поглядом кудись на балкон. Лиш зараз отморозки побачили снайпера, що маскувався під старим потертим ковром.

Тим часом, чоловік в чорному генеральському костюмі підібрав дипломат, й пішов геть. Вже майже покинувши басейн він знову заговорив.

“Скора Младічада, абажаю спорт”…

Коли ротор гелікоптера віддалився, а оторозки опинились в тиші, вони врешті змогли звільнитись. Першим ділом, Спартак кинувся до свого шефа, Радована. В того залишалось вже мало часу, проте він зміг пояснити бодай дещо:

  • Дипломат забрав Чорний Генерал. Це він і був.
  • Вміст дипломату – контрольний блок протокола Луч-12
  • Виявляється наводка Волонтера – липа. Все підстроєно Чорним генералом. Флоріан “Волонтер” – давно вже мертвий.
  • Флоріан “Волонтер” – зберігав ключ до дипломата. Тепер і дипломат і ключ у Чорного Генерала.
  • Вільнюс хотів повернути контрольний блок в Москву, це був його білет додому, інакше КГБ не пустили б його назад.
  • Здається Чорний Генерал заодно з КГБ
  • Схоже на те, що Чорний Генерал хоче влаштувати теракт на Младічаді.
  • Залишившись без чемодана, отморозки втратили свій єдиний козир. Адже тепер, через цей чемодан їх шукають всі. Навіть не маючи чемодана, вони знають забагато.

Останнє досить швидко підтвердила бомба, яку залишив Чорний Генерал на прощання. Нащасят Срболюб Кривокуца зміг знешкодити цей єбений вибуховий пристрій. На тубусах з вибухівкою знайшлось маркірування “Чорний-М”.

Лука, котрий після побоїв був трохи не всобі, любязно повідомив, що це фірмова вибухівка КГБ, не забувши додати “Сучара!”. Схопивши АКС-47У Радована, Спартак щодуху вгатив Луці по кумполу…

Што буде дале – не знає нико…

View
Табор уходіт в нєбо!

Gipsy transport

Якоє Ордо Роме!? Што до фраса робить сись дід? Граната!? Видав даз сяк собі думали отморозки сидячи у москвічови напроти діда з гранатою. Один лиш Бошко, сись трафлений у голову амеріканець не розгубився. Поки всшіткі кумекали што робити з розширяючимися від здивування очима. Не довго думаючи, вун викинув вперед стиснутий кулак. Амеріканська армія то просто, там учать ги дибілів, єден удар, айбо такий аби на сто перцентів! Амеріка jебем! Трьохочковий! Від удару, дідо нараз поплив, завалючись до заду й випускаючи з рук гранату. Но туй ся начало! Драган Дончо, тот нараз чує біду, ги таракан котрого хотят прибити газетов, метнувся до двирий, айбо ті до чмара дверці боли закриті!!! Спартак, не довго думаючи кинувся відштовхувати Бошко, котрий не зважаючи на гранату продовжував молотити діда. Власне, Спартак теж не дуже думав про гранату, він просто хотів лупцювати діда.

Короче, кіби спуджений Драган не шмарив гранату за вікно, то хто знає што би боло. Але граната благополучно рванула прямо над головами у циганської дітвори, що бігала навколо воза. Видав конів добре посікло осколками, бо ті, ги збісні кинулися куди видять очи! Бричков так рвануло, ош москвіч начав ся звалювати гет на зимлю, айбо зачіпившись днищем за дервляну бричку, нияк не хотів падати гет, від чого бричка стала на два голеса й продовжувала нестись фрас знає куди!

Цігани, увідівши сяку біду, скочили на коні ай помчались слідом за бричков, стріляючи з автоматів.

Но сякого цірка у Дрстіщах ище не віділи. Посеред базару мчиться циганська брічка, на нів висить москвіч. Із москвіча у брічку ай назад скачуть даякі люди. За брічков скачуть цігани й стрілявуть по брічці, ті люди у брічці стрілявуть слідом, за ушітким сим ділом біжать циаганські діти й просять “повозити” і “дядя дай цігарету”, поміж дітий, штовхаючись біжать бабки й просять панів купити галушки з капустов! Jебено сунце, се Балканізаціja!

Я не знаву, што твориться у того Бошко у голові, айбо видав дашто не доброє, бо так го переклинило, ош начав кликати даякі амеріцькі імена, голосно гойкати, ай гатити з свого аутомата так ош страшно стало вшітким! Не лем тим ціганам на конях! В загальному і цілому, кілька влучних пострілів відправили циганерію на тот світ.

Но и всьо би боло добре, кіби не технічний стан транспортного срєдства у якому їхали сі отморозки. Кіби Єжі Бардах, не рубанув скалпелем по ременю безпеки, котрий Спартак завязав на брічку, аби допомогти всім вибратись з москвіча, то бола би така аварія ож страшно й подумати. Айбо й так посадка бола не дуже мяков. Москвіч перекинуло даз 3-4 рази, від чого Бошко, вускочив через лобоє скло ген голово у забор. Драган Дончо, тот jебен грач, ускочив з брічки на ходу, прямо на торгову палатку, ги даякий Аладін! Но а Спартак… Спартак учинив круто, даяк инак тот курац не знає. Скочив ги коубой у фільмох на коня! Се го не дуже спасло, бо у воза полетіло голесо. В общем, у Дрстіщах сталося перше за останні 6 років ДТП. Бо уже шіст років туй не їздила ні одна машєна!

Dtp krim nignegorskiy belogorskiy acura moskvich 6478x5v3sy5459cvr6 14925

Єжі – домак валовшний фельдшер! Побірував заштопати Бошко, від чого той, хочаб, перестав стікати кривлю. Тим часом, Спартак і Драган Дончо почали блукати вулицями Дрстіщ, що зараз були більше схожі на jебені ринок. Вшіткі повилізали з бомбосховищ, руїн і підвалів й почали продавати все, що можна продати. Спартак злакомився на даяку бартерну операцію й по при всі заперечення Драгана Дончо намагався обміняти їхнє старе озброєння на цураві коври. Нашто то му боло треба – нико не вурозумів.

Короче, кураце, виявилось ош у Дрстіщах стоїть Табор. Так як і казав Дада Лачо. Тільки тепер стало зрозуміло, чому на вулицях тілько циганерії. Вони ходили з важним видом межи жебротою й скуповували різноманітний раритет, котрий та побита війнов жеброта віддавала за ложку тушонки. Цигани ги з гаманця дуставали ложков тушонку з банки ай клали її у руки селянам.

Не довго думаючи, отморозки попідбирали свої манатки поруч з залишками москвіча й відправились в Табор. Вже через кілька хвилин блукання многолюдним табором, Дончо зміг запримітити, що їх пасуть. Якісь вправні море, граючи на гітарах та жонглюючи пляшками йшли слідом за отморозками.

- Заjебанція, нас пасуть! Не озирайся! – попередив Дончо

Racu Наступної миті, удар Спартака звалив з ніг одного з тих jeбеніх гітаристів. Кураце, тієї ж миті навколо лязгнуло тулько затворів ош у всій Дойнянській армії ниє. Повисла тиша ги в мертвому чмарови. На оторозків дивились стволи ушітких моделей та модифікацій. Кілька малолітніх циганчуків направляло свої Рюгери й Валтери в район проміжності отморозків. Якась стара циганка, направила “нагана” у геніталії Єжі Бардаха й діставши люльку з зубів, зневажливо процідила “Оца ті jебем”.

Нащастя ситуацію вдалось владнати. Рацуш, начальник тих хитрих циганів, виявився адекватним курацом, тому почувши про кокаїном відразу повів отморозків до начальника служби охорони Табора.

Папуша, зустрів їх у своєму наметі, де підлога була вистелена полакованим паркетом. Взнавши про кокаїном та про напад якихось незрозумілих ціган, що гойкали “Ордо Роме!!!”, Папуша занепокоївся і пообіцяв отморозкам аудієнцію у Грофа Мерцедеса на прийомі, що мав відбутись увечері. Уповіш ми – нашто?! Сі кураци вилку диржати не знавуть! Який прийом?!

Маючи трохи вільного часу й рознюхавши, що тут де, отморозки розійшлись по своїм ділам.

Августо, отиць крадачів

Розуміючи, ош нико не уміє красти ліпше чим цигани, Драган Дончо відправивися на пошуки Content Not Found: aug, одного з найкращих крадачів на Балканах. Кажуть, той нещодавно повернувся з заробітків в Неаполі. Знайти його було не складно. Вислухавши Драгана й отримавши від нього в подарунок протитанковий снаряд як символ визнання, Августо запропонував тому проникнути в його житло сьогодні увечері, якщо його не спіймають, то можна буде говорити про навчання.

Ntawodq0odc2mdax

Не довго думаючи, Драган погодився, й того ж вечора поліз у хижу Августо. Коли Августо говорив за шатор, він не фіглював, бо то був справжній заjебан цирковий шатор! Користуючись одним з канатів для натяжки, Дончо пробрався всередину, мало не попавшись якомусь прислузі, що файчив цігарету прямо під ним. Рухаючись поміж коридорів та перегородок в напруженій тиші, Дончо дістався кабінету Августо. Людей там не було, однак на одному з столів стояв невеликий золотий підсвічник. Не в змозі приборкати своє грабіжницьке нутро, Драган використав всі свої навики, щоб непоміченим перетнути відкриту місцевість й пірнути під стіл. Нічого не відбулось. Почекавши ще трохи, Драган вхопився за підсвічник.

Вшітко затремтіло, загуділо й стіни почали підійматись під стелю ги декорації у театрові. Всього за мить, Драган опинився в центрі опустілого циркового шатра. Навпроти стояв Августо, що плескав в долоні. Виявилось, ош се й був урок! Уявляєш собі кураце!? Се бов трєніровочний зал сього Августо! Увін довзволив Драгану Дончо пройти тамки трєніровку! Учинити блістатєльноє пронікновеніє! Врешті, з дозволу Августо, поцупвши срібну ложку, Драган Дончо пішов геть. Він змів винести з сього порядний урок!

“Даколи варто украсти дашто меншоє, аби не втратити дашто білшоє – свободу и як мінімум зуби.”
Августо, отиць ушітких крадачів.

Jебена класіка: Реальний бізнесс.

Розуміючи, ош туй мож купити вшитко шо треба отморозкам для подальшої подорожі в Босово, Спартак задумався про те, звідкіля дістати фінанси, бо у їхніх жебах боло пусто ги у черноголовійському посольтві. Не довго думаючи, а Спартак завжди думає не довго, він повернувся до Рацуша, одного з співробітників служби безпеки.

Як і личить порядному співробітнику служби безпеки, Рацуш знав кого у Таборі мож пограбувати найбезпечніше. Ціна бола чесна – половина краденого. Но але шо туй поробиш. Безопасность jеботе.

Діставшись базару, Спартак швидко вичислив двох “гаджо”. Якихось дойнянських кураців котрі приїхали у Табор робити бізнес. Як виявилось пізніше – первий раз. Первий і послєдній, jебен чмар!

Заряд дроби з обреза Спартака, се боло єдиноє діловоє предложеніє котроє сі два бізнесмана отримали на ярмарці. Залишки одного з сих чмарів розметало на кілька прилавків навколо, інший перестав верещати від страху одразу після того, як заточка Спартака, вивіреним рухом була загнана тому у око по самоє руківя.

Спартак робить круто і лем так. Обчистивши жеби сих пусраних бізнесманів, Спартак узяв обох на пличі й відніс у часну ціганську клініку, де тих кураців пустили на органи ци на ковбасу. Спартака то не дуже інтересувало. Типирь увін мав гроши. Кураце, знаєш нашто Спартаку гроши? Аби купити кожану курточку!

Покер пічка!

Знаєте што любить Бошко? Карті! Бавити у джолія, покер, бріджь, ай видав у преферанц. Айбо то уже нико не знає. У амеріцькій армії увін цілими днями бавив у покер. Се єдина гра у котру бирувуть бавити у амеріцькій армії. Шахматі то не за них. Лем покер, сер! Айбо я не знаву, ци знає сам Бошко ош він любить карті. Што у нього у голові нико не знає.

354318653

Короче. Первим ділом Бошко пушов бавити у карті. Доста легко увін обіграв 7-ми ци 8-ми річних циганчуків, після чого попав у вищу лігу! А ще через кілька партій його покиликали у VIP-зал. Там го чекав даякий докус важний картьожнік. Сись випадок ище стане раком усій банді отморозків, айбо за то ище нико не знає.

Короче, стартив Бошко ушіткі свої гроші сьому заjебан грачу, айбо мало того, типирь увін ще бов довжен! Айбо Бошко має файноє око. Наразу урузумів ош картьожнік мухлює. Мухлює, або нич му уповісти не мож, бо позад нього стоять два дебелі цігана із автоматами. Короче, Бошко вернувся до папціу без гроший і херовими новостями. Отморозки рішили ош мусай дашто рішати. Айбо рішати рішили лем після візита до Грофа.

Гроф Мерцедес

Знаєте што, я вам по сікрету уповім, ош саме типирь картина начала ся складати у єнно цілое. Може отморозки ище сього не розумівуть. Айбо саме з сього моменту ушітко понеслось у чмар! Прибувши на прийом, ге колхозники в музей, отморозки провели трохи часу, ходячи межи людьми, й намагаючись завязати розмову. Не зважаючи на свої, доволі примітивні комунікабельні здібності, вони змогли взнати деяку корисну інформацію.

  1. Кажуть, що так званний “Большой Вільнюс”, колишній полковник КГБ розшукує банду отморозків по всім балканам. Чи не наших випадково?
  2. Кажуть, гедисти, мов очманілі шастають по всім лісам та полям, розшукуючи невідомо кого…

На прийомі, вражений зухвалістю цих невігласів, Гроф Мерцедес, погодився поговорити з ними тет-а-тет. Виявилось, що обом сторонам є що розповісти одне одному. Спартак, гордо передав Грофу мішок з пятьма кілограмами кокаїнома й отримавши у вдячність 50 $, повідомив про смерть Дежова, однак ця новина, схоже, не надто зачіпила Грофа. Куди більше його збентежило повідомлення про зрадника в одному з його розвідувальних загонів, з яким невігласи мали справу кілька днів тому. Ще більше його обурив напад невідомих циган на посильних вже в самих Дрстіщах. Обмозгувавши, що до чого, Гроф таки поділився своїми міркуваннями з отморозками.

Складувалась доволі виразна картина. Гаджо Гозелло, змовник з розвідувального загону зміг втекти від правосуддя, й судячи з усього, передав інформацію про кокаїном іншим учасника змови. Влаштувавши засідку на отморозків, змовники, Ордо Роме сподівались відбити кокаїном. Гроф, наголосив, що втрата кокаїнома стала би сильним ударом по його становищу й додала б карт в руки Ордо Роме.

Гроф також згадав імя Дада Цагара, й розповів, що під час його відсутності, в Табор приїздив якийсь посильний Чорного Генерала, після зустрічі з котрим, деякі його підлеглі почали поводити себе дуже дивно. Можливо, тоді було укладено угоду про створення Ордо Роме.

Вже збираючись покидати Грофа, Бошко згадав про картяра, який не чесним способом обіграв невдаху-покер-пічку. Поміркувавши, Гроф дозволив розібартись з картярем, однак попросив не вбивати того, оскільки він племінник Дада Цагара.

Запхай сі джокера у чмар!

Так уповів Єжі Бардах, рубаючи скалпелем натяжні канати! За кілька секунд до цього картьожнік дуже здивувався, коли натиснувши на педаль, котра підривала маленький заряд пластиду перед кріслом опонента. Замість звичного хлопка й криків стікаючого кровлю невдахи, йому самому відірвало вшіткі яйця й одну ногу, бо хитрий Драган Дончо здогадався розвернути стола в другий бік! Охоронці неболавіси не встигли навіть зреагувати, як черга з МП-5 перебила їм ноги.

Тієї ж миті зявився віз з бійцями служби охорони, які стріляючи в усі боки, схопили пораненого картьожніка й закинувши в воза, дали звідтіля газу, роздаючи копанці дітворі й гойкаючи, шо всьо у нормі, се сікрєтна операція!

Кинувши бідолагу на стільця у кузові вантажного автомобіля, Гроф, Папуша та отморозки вже збирались того допитати, як раптом…

View
Доjїнянске джорней ебем!

Но? І што ти думаєш? Отморозки! Єбені отморозки, як я і казав! Тоті црноглавські вояки забили малу дитину на очах у вшеткого села, вимагаючи здати їх єбеноє бандформірованіє, а сі шупаки лем сиділи тихо під стріхою хліва й мовчали ги миші! Начали ся мало совати, лем коли тоті црноглавські новобранці полізли їх глєдати у тот хлів!

Burning village russia suvНо тоуди ся начало! На сяку перестрєлку ту нещасні призовники никус не розраховували! Затиснуті по під стріхою отморозки відбивались з усіх сил. Декілька з них одразу ж отримали важкі поранення від куль, що прошивали тонкі дошки хліва з усіх боків. Кілька хвилин, вибух гранати і купа стрільби! От що треба, аби зруйнувати в єбену булю сільський хлів. Тікаючи подалі від хліва, що спалахнув й почав завалюватись набік, відморозки змогли причаїтись й сховатись від црноглавських вояк, що шукали їх всім селом. Переживаючи про те, щоб не підіймати зайвого шуму, Гойко Качар, цей хворий психопат так залякав ножем своїх компаньйонів, що всі мовчали, ніби води в рот набрали, до тих пір, поки село не залишилось далеко позаду. Озираючись назад мож боло увідіти лем чорний дим, що здіймався високо над стріхами села, в той час, як загін ОЧКВД спалював село за пособництво вашому бандформуванню.

Танкове Капустіще!

Ушіткі знали, ош в Чрвачих Капустіщах дашто може боти не так. Нико нич не чув за се село уже два тижня. Може го спалили Црноглавці, чи партизани, чи ще якась біда ся стала. Айбо нико не розраховував увідіти то, што там відбувалося! Но уяви собі, лем ідуть сі отморозки у село, і тут як jебенуло! Ушіткі попадали, ко покотився униз, ко упав у болото. Бідний Срболюбо так ся перепудив, ош скочив на ноги і туй му прилетіло у груди. Ище один взрив так го вмазав, ош летів долу горою ги шупаний міх з оріхами.

Ко міг до фраса знати, ош над селом, горі на кручі уже два тижня стоїть танк і нікого не пропускає в село чи з села, методично обстрілюючи його. У селови вже боло доста загиблих від цих обстрілів, а селяни, налякані, голодні, змучені, позачинялись у своїх хатах й моляться, щоб наступний снаряд влучив куди завгодно лиш не в їхню хижу. Комусь не пощастило, бо тут і там в селові були хати що по-обвалювались від сякої стрілянини.

Leopard2a2001 480

Місцевий інтелігент, Фельдшер Йозіч зміг пояснити, що туй відбувається. Виявляється, якась хвора на голову жона, Петра, взяла в полон одного з танкістів, й промила мізки селюкам, мовляв танк на горі, то кара небесна й вісник кінця ушиткого jебем сущого! Обрез Спартака став для неї кінцьом всього сущого, в пічку материну!

Танкіст виявився гражданіном Рєчі Кметської. Й дякуючи за свій порятунок, підкинув отморозків верхи на свому танкові аж до самих Бєлех Гац. Правда перебінтованому Срболюбу та Фаско довелось серйозно попотіти, аби завести мало зломлений танк.

Профанаціja спорту!

Ах, Бєле Гаце. Кілько всього у сій назві для Ніко “Спартака” Томіча. Рідний посьолок городського типа, перші тренування по водному поло, змаганная, бійки з гандболістами. Тепер се всьо позаду. Бєле Гаце ги Сталінград у 1942-му році. Руїни, а розруха. Але кіть боти чесним, то з переходом Бєлих Гац у сектор відповідальності НАТО, тут стало значно краще. Мусор по-прибирали, а за порядком слідкують новостворені Дойнянські Сили Самооборони

По правді, сі ДСС виявились напищеними ідіотами, у чому нашій банді отморозків довелось переконатись, а згодом ще й виконувати за них роботу. Довелось рознюхати, ко обстріляв конвой вантажівок з Гуманітаркою в демілітаризованій зоні. І шо ви думаєте? Якісь гандболісти в грязнославській формі, озброєні натовською зброєю! З яким задоволенням Спартак сцяв на їхні трупи! Се древня спортивна вражда, вот што я вам скажу.

Bele hace

В загальному і цілому, все виявилось доста просто. Заступник генерала Сабліча, командувача ДСС, лейтенант Шіміч збував зброю банді рекетирів, для того щоб зірвати мирні переговори. Нашто то йому було – нико не знає. Айбо теперь увін розказує се воєнній поліції, а Кречо, очільник бандитів, лежить обісцяний, з простреленим пузом в напівзруйнованому Палаці Спорту.

Дорога на Дрстіщі

Тим часом, покинувши Бєле Гаце далеко позаду, отморозки рушили на Дрстіщі по знову відкритій дорозі, яку нещодавно бомбили як сили НАТО та Чорноголовійська федерація. Чого лем не увидиш на розбомблених дорогах Дойни. Як вам сященник, котрий обстрелює прохожих з МГ-42, й відбираючи їхні припаси? Сись шупак спробував обстріляти і отморозків, з свої розбомбленої церкви. Однак влучний кидок Драгана Дончо не на жарт перелякав преподобного-кулеметника. Щеб пак, коли тобі під ноги приземляється авоська з jeбеним танковим снарядом, будеш тікати так же пяти ти буде видко.

Ruined church 1

Хочете питання, кураци? Кідь ви увидите посеред дороги циганський воз, поперек якого встановлено кузов автомобіля Москивч, на котрому сидить дас пять чи шість циганів з автоматами, пропонуючи вам залізти всередину, ви залізете? Єбено сонце! Я б тоже не заліз, айбо сі отморозки, залізли не думаючи, тому були дуже здивовані, коли старий циган, вирячившись на них своїми білими незрячими очима закричав “Прівєт от Ордо Роме!!!” й витяг з жеба осколочну гранату!

View
Велцхоме ту Доїна!

Єбен алпінізм! Два тижні! Єбені два тижні, без їжі, теплого одягу й спорядження. Так долали Крівавоножський Перевал Гойко Качар, Єжі Бардах, Ніко Томіч, Драган Дончо, Мілорад, Срболюб Кривокуца, Фаско та Бошко Вульвіч.

Кідь ви спросите мене, як би я назвав ушітких цих неболавісів, то напевно я би сказав “Бандформірованіє по нащастю” або “Групіровка по обстоятельствам”. Короче, йсі відморозки з чемоданом, за котрий нико не знає што у ньому, й нико не знає го открити і пятьма кіло відбірного циганського кокаїнома, мало не вмерши, якимись чудом, пішки подолали перевал й дістались до прикордонної застави Чорноголовійських військ – Зрна-3

Тетріцатьчтірі!

Иппен на Зрні-3, прийняв свій останній бій танк №502918. Сись Т-34-85, котрий почав свій бойовий шлях в 1944 році й пройшовши вогонь, воду й мідні труби, брав Берлін ай давив демонстрантів у Ерьош Кірайшаг, вршеті перетворився в груду обгорілого металобрухту.

“До фраса! Сись те-трицятьчтири послідній раз заводили ище за Иссусахриста! Заєбан аутоматіка!” горланив Фаско, в той час як бортову броню прошивало осколками протитанкових гранат й зарядів РПГ. Зенітний ДШК, який роздробив траки машини, став останньою краплею. Однак ті єбені зенітчики поплатились за скоєне. Бошко, американський морон, вдавивши гашетку курсового кулемета так, ош побіліли кістки на пальцях, розстріляв увесь залишок боєприпасів у той нещасний зенітний кулемет, відправивши на той світ увесь його екіпаж.

Photo

Покидали танк хто як міг вистрибуючи з хмар чорного диму, поранені й побиті, пригинаючись, й ховаючись від ворожих куль, озираючись навколо виряченими очима на чорних від сажі та мастила обличчях. Срболюб виявився єбенім іграчом! На прощання він влаштував заєбан феєрверк, котрий і поставив крапку на історії танка №502918. Підрив боєкомплекту то просто круто, однак ці єбені морони, мало самі не відправились на тот світ, коли башта вагою в дванадцять єбених тон, пролетівши з пятнадцять метрів увіткнулась гарматою в землю поруч з ними.

Дойнянске Ліберарне Брігаде

Кураце тобі ще не надоїло слухати за сих неболавісів? Нє? То добре, бо дале боли партізани! В тот момент, коли на се jебено бандформірованіє вийшов розвідувальний загін Дойнянської Лібералної Бригади, вони повзали ко на карачках, ко як, контужені, пускаючи кровлянки носом, ковиляли гет з бази, котру рознесло вибухом на сотні метру навколо.

Partizani

Началник партиза – Командор Живко виявився своїм курацом й прийняв чужаків доста тепло. Однак боли і заєбан складності. Мілорад, сись безпамятний шупак мало не отримав кулю з Штурмгвера, коли Живко увідів його татуювання. Кулак з випрямленим вказівним пальцем, що тримає серп. Командор уповів, що це татуювання бійців Черного Прста . А з шпійонами у них разговор короткий. Короче, лем заступництво Спартака врятувало сього неболавіса від неминучої смерти. Увін і сам ниц не розумів што ся відбуває й лем крутив головов!

Лем мене мучать питання, якого фраса у сього Мілорада татуїроука Чрного Прста? Мілорад – силовий оперативник Гєді? Што у пічку!? Чом ми за йсе не знаєме? Чом овін за йсе не знає!?

Но то всьо такоє. От чого нико не чекав, так це того, шо Фаско стрітить двох карпатських бандитів, цімборів і колишніх колег по цеху, Степана та Олексу! Ті в свою чергу хрестилися гиби віділи мертвого, бо були певні, що Фаско так і згинув підірвавши разом з собою цілий мікрорайон дагде у Грязнославії. Несподіваною новиною стало те, що після “смерті” Фаско, хтось почав методично прибирати людей з банди. Ці два неболавіса – одні з небагатьох, хто зміг вчасно вшитись. Подейкують, що Шеф також вмер. А ще, кажуть, що людина яка замовила завдання для Фаско називає себе – Чорний Генерал

Допоки більшість банди напивалась в тісній хаті разом з іншими партизанами, Срболюб знайшов спільну мову з радистом загону – Jорданом. Той розповів, що з місяць-два тому, працюючи з радіостанцією, він піймав такий єбений сигнал, що в нього піна пішла ротом. Кажуть, що той сигнал піймали мало не всі радіоприймачі на Балканах. Кідь боло прикрутити сталевий друт до стіральної машинки й високо го пудняти, та тоже мож боло учути тот сигнал. Судячи з усього, направлений він був кудись в Черноглавію, айбо што то боло, нико не знає!

Боло ище єдно, на што раз нико не звернув увагу. Посеред ночи, коли вшіткі пили, Драган Дончо пішов гет з хати, ай мав даяку розмову из Єфрейтором Серною, заступником командора Живко. Як ся Драган вернув, та пив так гиби ниц ся не стало. Фрас го знає што там говорили.

Сожженіje Младічовки

Валсне, разом з партизанами вони й продовжили свою дорогу через Доїну. Партизани пообіцяли провести їх через ліси й мінні поля, оминаючи блокпости Чорноголовійської Армії, аж до селища Подбрег. Однак взамін “бандформірованію” довелось прийняти участь в спаленні села, котре звинувачувалось у допомозі окупаційному чорноголовійському режиму.

47678

Командора Живко аж ніяк не зачіпило те, що до їх приходу село вже було спалене самими Чорноголовійцями за допомогу Дойнянцям. А ще раніше село розбомбили американці. Чому? А хто їх знає. Спартак спочату впирався й намагався заспокоїти Живко, айбо што міг зробити сись шупак на такого блатного командіра. Впертий він і рішучий курац, тут нич не поробиш. Однак після перших кількох спалених хат, Спартак і сам відчув азарт й спритно наздоганяв стариганів та дітей, що тікали від караючої длані партизан. Так спалене село Младічовка боло спалене ще раз. Заєбан схема, айбо кідь треба палити, значить треба палити.

Гаджо!

Дорога до Подгреба зайняла не більше 4-х днів й пройшла гладко й без пригод. Кідь не рахувати село, котроє спалили й мінноє поле, за якоє поняли ош то мінноє поле, лем коли пройшли го. Фаско зась заявив, ош то Ісусхристос їх уберіг, ош ніхто ся не підірвав на касетній міні. Срболюб, а Спартак ще доста довго говорили за сього Ісусахристоса з Карпатії й рішили ош то видав якийсь іхній генерал.

З рештою загін вийшов до Подгреба, де стомленоє бандформірованіє змогло по справжньому відпочити, напившись в усмерть в місцевій корчмі. Айбо то боло вночи. До того ще треба боло порішати з Старостою Вуком, котрий ні за што не хотів пущати чужаків в село, ай памнятаючи за циганський кокаїном, рішити діла з циганами, де вшитко било тоже не просто.

Big.photo

Кідь з старостов, ветераном Вермахта мож боло рішити всьо по людськи, то цигани то дашто з чим-то. Начнеме з того, шо сі шупаки ні за што не хотіли ділитися бодай якоюсь інформацією з “гаджо” – не циганами. Так чи інакше, бандформірованіє змогло поспілкуватись з начальнико – Дада Лачо. Виявилось, що поруч з селом стоїть зовсім не табор, а лиш малий розвідувальний загін Табора. Малий розвідувальний загін бов озброєний німицькими зенітними гарматами Flak 88 та важкими кулеметами. Эбено солнце, який тоді Табор? Лачо пояснив, ош кокаїном треба передати Грофу Мерцедесу особисто, айбо сказати де зараз табор, він не може. Гаджо і все тут.

Gipsy

Рішилося се просто. Тої ж ночи найшовся якийсь циганський шупак, лейтенант пана Лачо, котрого звали Гаджо Гозелло. Виявилось, що він входить до якого кола змовників, котрі працюють на Чорного Генерала й хочуть вчинити перворот в Таборі. Він переконував, шо скоро цей Чорний Генерал прийде до влади на Балканах й їхня організація хоче бути на стороні переможців. Таким чином, Гозелло запропонував передати кокаїном Дада Цагару, лідеру їхньої группи змовників. Також, він передав прокушений червонець, пояснивши що це їхній опізнавальний знак.

Не довго думаючи, Спартак здав Гозелло з усіма його змовами. Дада Лачо спочатку не міг повірити в зраду власного лейтенанта, однак врешті погодився розкрити місцезнаходження Табору. Ще кілька днів, він стоятиме в місті Дрстіщі.

Эбено сулнце! Забув уповісти, шо в селі, сисі отморозки змогли дізнатись кілька цікавих слухів:

  • Кажуть, зовсім скоро має відбутися Младічіада. Причому не будь-де, а в Чрноглавії!
  • Кажуть, на Балканах знову зявився Большой Вільнюс! Колись – полковник КГБ, голова Балканского Отдела, котрий власноручно замучив сотні балканців, а також допитував міністрів Младіча після його смерті. За чутками, він вмер в 88-му й з того часу його ніхто не бачив!
  • Кажуть, якийсь чорноголовійський інженер, спеціаліст по проектуванню концентраційних таборів, що перебував у Факедонії по программі обміну досвідом, підірвав себе на будівництві Галікарнаса поранивши при цьому самого диктатора – Ніколаса Галіканокуса! Однак факедонське телебачення транслює звернення диктатора, де він заспокоює народ і демонструє власну неушкодженність.
  • Кажуть, в Грязнославії вбили американського агента ЦРУ!
  • Кажуть, в Босові бачили колону бронетехніки генерала Штебрінского на марші!
  • Кажуть, в лісах сильно активізувались загони Чрного Прста. Наче когось активно шукають…
  • Кажуть, Грязнославія почала свартись з Річчю Кметською, вимагаючи припинення поставок озброєння в Карпатію. Судячи з усього теракт в Демократовічах буде мати далекоідучі наслідки!

На ранок, було вирішено рухатись далі. Єдина дорога на Босово проходила через місто Револуціно, де зберігся єдиний міст через річку Штрдву, що слугувала природньою границею між країнами. Всі інші частини кордону перекриті чи Чорноголовійцями чи НАТО. Дістатись Револуціна виявилось зовсім не просто. Потрібно пройти через міста Бєле Гаце та Дрстіщі, між якими зараз пролягає контрольна зона з комендатською годиною та блокпостами на кожному кроці. Однак і це ще не все. Пряма дорога на Бєле Гаце зараз непроходима черед цілодобові бомбардування. Тому, загін вирішив піти в обхід через селище Чрваче Капустіще. Однак люди кажуть, що новин звідтіля не було вже з два тижні. Ніхто не знає, що твориться в тому селищі.

Но і што ви собі думаєте? Лем сі шупаки попрощалися з партизанами, лем получили від них міношукач у подарунок, за спалення села, лем зібралися покидати село, як зявились jебені чрноголовійські вояки! Вантажівка з відділенням піхоти, бронеавтомобіль та ВАЗ з комісаром та jебеним лейтенантом з спаленої Зрни-3, котрий спромігся втекти!

“Мы проводим операцию по поимке незаконного бандформирования! Особо опасных преступников, диверсантов, незаконно проникших в Окупционную зону ответственности Черноглавских Федеральных Войск! Бандиты разыскиваются за нападение на заставу федеральных войск, а так-же за уничтожение мирного населения! Все кто состоят в связи с бандформированием, укрывают его или оказывают ему какую либо помощь, будут арестованы и подвергнуться наказанию!”

Сякоє горланив в матюкальник тот комісар, в той час як солдатня на чолі з лейтинантом дубасили невинних селян. Вшитких жителів зігнали на центральну площу й змушували спостерігати, в той час як кілька вояк прочісували спустілі вулиці.

Староста Вук, наказав отморозкам сховатись в амбарі і нізашто не висовуватись! Однак чи зможуть ці відморозки спокійно відсижуватись в укритті в той час, як в них на очах побивають людей, котрі дали їм укриття. Хто знає, що може статися після того, як лейтенант застрелив впритул невинного роботягу, після чого схопивши за волосся малолітню дівчинку, приклав їй до скроні “Наган”.

View

I'm sorry, but we no longer support this web browser. Please upgrade your browser or install Chrome or Firefox to enjoy the full functionality of this site.