Ніко "Спартак" Томіч

В пічку водноє поло! Прівєт крімінал!

Description:
Bio:
Квента

NIKO Tomić
Вік : 22 р.
Місце народження : Дойна РСР. смт. Bijele Gaće
Ніко виріс у вчительській сімї. Батько був простим сільським вчителем хімії, мати нянькою в садику. Відносини у Ніко з батьком не склались. Ніко ріс у атмосфері насильства і нетерпимості. Батько був црноглавцем, а мати дойнянкою. В такій атмосфері він з дитинства прагнув стати крутим. Настільки крутим, щоб одного дня сказати батьку «Пуші курац!» і навести порядок в домі. Тому, він весь свій час витрачав на фізичний розвиток, зневажав точні науки так само як і батька. Ніко в шкільні роки був непоганим спортсменом. Місцевий тренер домовився щоб його прийняли в команду по ватерполу, за декілька літрів самогону. Згодом Ніко полюбив цей вид спорту, і став цінним членом команди. Він покинув своє рідне смт, перебрався у велике місто. Все йшло не погано, змагання на регіональному рівні, періодичні поїздки в сусідні республіки. Вимальовувалась непогана перспектива спортивної кар’єри. Початок громадянської війни став для Ніко несподіваним. Раптом він став не потрібним, і без уявлення що робити і чим займатись. Коли він повернувся в своє рідне село, воно вже палало в полум’ї війни. Жителі, хто втік, кого забрали в концентраційні табори. Десь рік Ніко заробляв на хліб мародерством. Збирав металолом, побутову техніку, посуд, столові прибори та багато іншого мотлоху, все це він вимінював на харчі в якогось чоловіка, котрий мав зв’язки у Грязнославії і контрабандою ввозив продукти. Ніко завжди старався триматись близько до кордону, оскільки в Дойній творився повний хаос. Нестерпно стало тоді, коли контрабандист зник, Ніко уявлення не мав що з ним трапилось, чи його посадили в тюрму, чи хтось загопстопив, чи розстріляли прикордонники? На щастя Ніко, через тиждень після цього границі відкрили для біженців, котрим давали притулок в Демократіцах. Ніко не міг не скористатись таким шансом. Вирушаючи в Демократіци, він звичайно не думав про спортивну кар’єру…він думав чим займаються безробітні спортсмени на вулицях – кримінал. По чуткам, які до нього доходили, деякі люди в умовах перебудови та десовєтізації в Грязнославії стали поважними людьми, солідними бізнесменами. Також він чув і про таких, хто для них виконував різну роботу: кілери, охоронці, водії та інше. Для Ніко ці професії звучали досить круто, він не міг прогавити такий шанс!

Табір для біженців виглядав так само як і Дойна – суцільна розруха. Біженців селили кого куди, чи в буржуйки, чи в гаражі. В іншому – пакували в бараки, чи просто в намети. Ніко поселили в розбитому мікроавтобусі. В кожному колективному житлі, були свої закони і порядки, і відповідні люди котрі диктували свою волю. Місцева адміністрація та поліція не мала ніякого бажання і ресурсів перейматись цим непотребом. В цьому місці панувала атмосфера беззаконня. По суті, в бараках, за дивним збігом обставин, селили молодих чоловіків кримінальної зовнішності. По прибутті новачкам влаштовували «роз’яснювальні бесіди» – давали солідних п…лєй . Потім вводили в курс справ. Табір біженців – діє за принципом зони. Є певні категорії населення. Одні працюють, інші збирають данину. Шляху назад практично немає. Хіба що викуп, який треба заплатити головному в бараку. Ніко тепер повинен був якимось чином заробляти гроші, причому не малі, оскільки гнити в цьому таборі обслуговуючи братків він не бажав. Він бажав стати іншою людиною, людиною з пушкою і правами.

Зовнішній вигляд

Зростом вище середнього, атлетичний і жилавий, мужик 25 років. За національністю дойнянець.
Вдягнений в обноски спортивного одягу та жебрацький тулуп. Продовгувате обличчя з виряченими
очима, коротка зачіска в стилі “площадка”. Поводить себе так, наче от-от вріже співрозмовнику.
Особливих прикмет немає.

Ніко "Спартак" Томіч

Balkanizacija AlexanderTrifan AlexanderTrifan