Balkanizacija

Крушеніje Радугі

Но чилядники, дальше боло то, чого щи нигда не боло. Ушітко ся почали из Младічіади, а тоцніше, за кілька днів до неї в околицях Чернограда. Розуміючи, ош для того, щоб потрапити на Младічіаду, їм потрібно пройти купу усяких бюрократичних процедур, отримати усякі документи, бланки, підписи й іншу мамину маму, отморозки вирішили учинити власну бюрократію.

Жертвами сьої бюрократичної машини стали вісімдеся ай єден спортсмен з збірної команди Бєлгравії, які так і не доїхали на Младічіаду. Мілорад, сись умілий диверсант, та майстер засідок спланував рєзку і бостру засаду на колону спортивних автобусів. Раз два і всьо боло готово. Щоправда Бошко так завзято стріляв із свого нового кулемьота, шо взорвав боєприпаси удну єдного з тих автобусів. За кілька хвилин уся збірна Бєлгравії полягла у якомусь безіменному урочищі на федеральній трассі номер 13 в семи кілометрах від столиці Черноглавії.

Маючи документи ай спортивну форму, сотня повстанців під керівництвом Очумелого, та банда отморозків Спартака, під виглядом спортивної делегації увійшли в столицю Черноголовії. Нажаль у них не було часу чудуватись комуністичним монументалізмом черноградської архітектури, тому вони одразу ж рушили у Федеральное Управленіjе Спорта. Пройшовши кілька співбесід, та завдячуючи збігу обставин, вони змогли пройти реєстрацію на Младічіаду. Управленіjе навіть виділило “Бєлгравійской Сборной” нового тренера. Ним виявився якийсь нещодавно арештований вчитель ДПЮ однієї з місцевих сільських шкіл. Йожіну грозила Каралуга та лагерь політіческіх, тому він з радістю погодився зайняти пост тренера.

Младічада

Jебеноє сунце! Видав Бєлгравійські тєлєзрітелі відчували вельми двоякі емоції. З єдного боку, по стадіону бігавуть якісь ниц не бєлгравійці у формі бєлгравії. Позор, мамки спортсменів плачуть, спортивні вболівальники трощать телевізори, націальнальний скандал в пічку! З иншого боку, банда Спартака указувала на тій Младічіаді такі результати, ош зборна Бєлгравії не указали би, даже киби участвувала у тіу Младічіаді лем єдна она.

К прімєру jебен чмар: Первоє місто у кваліфікації по кидку гранати. Новий світовий рекорд; Другоє місто у синхроній стрільбі на бігу, загальний час 24 секнди, кількість вражених мішеней 19 з 21. Коментатори відмітили злажену роботу спортсменів, дехто навіть каже, що вони нагадали дует Мітровки та Качіча, що завоювали золото на Младічіаді 81-го року; Первоє місто у танковому поло в ваговій категорії “главній боєвой танк, тонаж от 40 тонн”. Особливе захоплення спортивних репортерів викликав постріл по трибунам, чого не ставалось з 79-го року, коли екіпаж Мачека Лобніча вїхав на трибуну й дав залп по коментаторській будці, через образливі вигуки коментатора.

Короче, банда Спартака указувала прекрасні результати, паралельно нишпорячи стадіоном, в пошуках якихось зачіпок, що могли б вивести їх на організаторів теракту. Однак нич особливого, крім дивної группи туристів з Комуністичної Роїссі та таємничого старигана, що їх супроводжував, вони не знайшли. Хоча дідо й викликав підозру у отморозків, у Бошко він викликав якісь дивні спогади з минулого, щоправда він не дуже розумів, що ж саме його мозок намагався згадати.


Півфінал в дисципліні спалення села. На поле виходять команди Бєлгравії та Табора, роблять коло поваги навколо муляжа села, де очікуючи жахливої смерті сидять політіческіє заключонниє. Крики натовпу, конфєті, сам генерал-командер Влад на трибуні дає добро на початок змагань. Отморозки на своїх вантажівках жваво захоплюють центр села, висаджуючись в бойовий порядок “цепь-через-один”, ідеальна тактика при спаленні села, однак відбувається щось дивноє. Вантажівки табору, проїздять через село не спиняючись, натовп затамовано змовкає, коментатор намагається зрозуміти, що відбувається. Особиста охорона генерал-командера Влада починає метушитись, однак було вже запізно, дві циганські вантажівки розчехляють зенітні кулемети та відкривають шквальний вогонь по віп-трибуні. Третя вантажівка влітає прямо в ряди глядачів, й циганський десант висаджуєтсья в ложі Влада. В кривавій сутичці з Чрнімі Хлапамі Ордо Роме у особистої охорони Влада не було шансів. Тим часом, группа російських туристів швидко перекрила всі входа та виходи з стадіону. Звісно ж, як отморозки не здогадались відразу. Це ж росіяни.

Ну шо ж, ось він, jебен теракт. В той момент над стадіоном вже зависли вантажні гелікоптери, звідкіля на мотузах почали десантувтаись бійці Чорного Генерала.

За лічені секунди стадіон втонув в хаосі кровопролитної бійні. Терористи відкрили вогонь по глядачам, військові сили ЧФ, почали підтягуватись на стадіон, однак потрапляли в вміло облаштовані засідки на підходах до стадіону. В декількох секціях стадіону почались пожежі. Спортсмени з інших збірних команд, що вибігли на поле, намагаючись зрозуміти що відбувається, потрапили під мінометний вогонь терористів, що користуючись вогневими точками на даху стадіону, розгорнули мінометні комплекси. Тим часом на стадіон вїхала техніка Чорного Генерала.

З відстані в стопидисят метрів, отморозки могли бачити, як Генерал підключає тот jебен діпломат то мобільного війського ретранслятора, там же крутився той таємничий дідо, котрого вони бачили поруч з россійськими туристами.

Розуміючи, ош генералу треба завадити, отморозки нич не могли вдіяти. Вони просто намагались вижити. Мілорад вів прицільний вогонь по кабінам гелікоптерів, Бошко розстрелював кулеметні ленти, а Спартак неугомонно гатив навколо з свого гранатомета. Однак рахунок був зовсім не рівний.

Може би і полягли отморозки на тому стадіонови, ци була би їм вавка в голові через тот чмарний Луч-12. Ко знає? Нащастя се не довелось перевіряти. Короче у останній момент, коли какзалось би, всьо, конець фільма, ламаючи трибуни, на стадіон вїхали танки Генерала Штербінского. Від неочікуванності сили Чорного Генерала дрогнули й почали відступати. Одна з ракет угодила прямо в той заjебан ретранслятор, тому схопивши Луч-12, Чорний Генерал скочив у свій особистий вертольот й утік з під самого носу Штербінского та отморозків.

Улізши з танка, Штербінскій підмигнув отморозкам:
“Што кураци, пора рятувати Балкани, ви зі мною!?”.

Єбено сунце, ясне діло з ним, куда сі шупаки звідсіля дінуться!? Не довго думаючи, отморозки позалізали на бронетехніку й погнали вперед. Прямо над ними пролетів ще один вертольот Штербінского, котрий підібрав Мілорада з даху стадіона, де він облаштував собі снайперське гніздо. Зараз же, знаходячись на висоті, він зкеровував рух бронетехніки й намагався не втратити слід генерала.

Радуга

Слід був аж занадто теплий. База “Радуга”. Стара, покинута радіолокаційна станція, збудована ще за часів радянського союза. Все ще не вірячи, що Чорний Генерал може піти на такий крок, Штербінский тим не менше, наказв взяти курс на неї.

Підключивши Луч-12 до цьої радіо-локаційної станції, та використавши її радіо-обладнання як ретранслятор, Угроза-М накриє не тільки Балкани, а можливо й усю jебену Еуропу! Він чмарний психопат! Однак він не розраховував, що в нього на шляху стануть ще май чмарні отморозки.

Коли війська прибули до Радуги, виявилось що розрахунок був правильним. Залишки Ордо Роме та “генеральцов” вже встигли добряче укріпитись навколо. Заваруха обіцяла бути не простою. Штербінскій направив всі свої сили в фронтальний удар, концентруючи всі сили ворога на цьому напрямку, тим часом десант отморозків висадився з тилу.

Вшіткі розуміли, ош часу в них ниє, мусай перехопити Чорного Генерала, котрий вже зник з чемоданом десь в надрах станції.

Не гаючи часу, отморозки перейшли в наступ. Хто в чому, в залишках червоної спортивної форми в куцих черлених шортах, бронежилетах на голе тіло, банда Спартака пішла в наступ. Хоч цигани Ордо Роме та “генеральци” оборонялись до останнього, вони не змогли спинити отморозків, що сіючи смирть увірвались всередину комплексу.

До головної зали вони дістались иппен у той момент, коли Чорний Генерал з jебеним діпломатом та своїм таємничим супутником скочили до ліфта й поїхали кудись вниз.

Не гаючи часу, не думаючи про наслідки, Драган Дончо на ходу закріпив гак на якійсь перекладині в ліфтовій шахті, й вуставивши вперед свої МП5К, скочив слідом за ліфтом у вертикальну шахту. Не довго думаючи вся інша братія послідувала за Драганом, ховзячи по мотузу ко як вміє.

Трийцять два итажа пуд землю. Руно стілько пролетів Драган у свободному паденію і лиш чудо врятувало його поперек від перелому в ту мить, коли мотуз врешті натягнувся.


Се були даяки реактори ци генератори. Срболюб так і не зміг зясувати це, оскільки в цей момент увімкнувся протокол “Угроза-М”. Лиш титанічними зусиллями Єжі Бардах та Спартак встояли на ногах в той момент, коли всі інші хто стояли навколо впали наче підкошені.

Свист у вухах стояв неймовірний, здавалось голова зараз трісне навпіл, а всередині наче кілька голосів намагались перекричати одне одного, тіло починало німіти, а очі застеляла чорна пелена.

Не в силах тримати себе в руках, дехто навіть почав спорожнятись прямо під себе.

Не дуже розуміючи, што робити, Спартак та Єжі учинили то што первоє прийшло в голову, підручними засобами вони спробували застопорити генератори. Й справді свист став значно слабшим, однак прийти до тями люди все ще не могли. Чорний Генерал тим часом, регочучи схопив чемодан й скочивши на вантажний ліфт, поїхав гет разом з таємничим дідом.

Бошко, крізь приступи безумства зміг розгледіти цього діда, від чого голова його почала тріщати ще більше. Даякі незрозумілі сцени з далекого дитинства. Лікарі, уколи, радіо, наркотики…. Ниц не розуміючи він знову провалився у безпамятство.

Коли отморозки, хто як намагались залізти на інший вантажний ліфт, по рації пролунав хрип генерала Штербінского. Судячи з усього зовні справи йдуть зовсім погано. Ледва розбираючи слова, отморозки зрозуміли, що люди Штербінского сходять з розуму, тому він відкриває вогонь по радіостанції і хай отморозків бережуть Богъ Царь і Отєчество…

Наздогнати Чорного Генерала вдалось лиш на даху Радіостанції, на висоті 24 поверхів. Від обстрілу та пожеж, станція вже почала руйнуватись. Одна з її сторін була повністю охоплена вогнем, й вібрації, що час від часу проходили по її стінам, здавалось от-от обвалять всю цю будову.

Коли отморозки добрались до даху, Чорний Генерал вже сідав у гелікоптер.

“Не так бостро, курац”…

Спартак дістав нюжь. Розуміючи, що настав час розібратись по мужськи, Чорний Генерал відклав чемодан й також витяг нюжь. Однак спочатку, він витяг з за пазухи спортивний костюм Адідас. Справжній, імпортний…

“Давай Гойко, ти знаєш, що робити…” промовив він.

Якщо він і намагався підкупити Гойко Качара цим костюмом, якщо Гойко й був подвійним агентом, шестьоркою Генерала, це вже не мало значення. Він не врахував одного. Нико не знає што робиться в голові у Гойко Качара. Той, наче осліплений фанатик, кинувся до костюму й почав тут же первдягатись.

Розуміючи ош нич з цього не буде, Чорний Генерал постояв, подивився на блаженного, що наче в лихоманці намагався вдягти спорт костюм, й знизавши плечима взяв свій нюж зручніше.

Так почався один з найдраматичніших двобоїв 94-го року. Не в силах отримати вирішальну перемогу обидва суперники наче злились в якомусь химерному, смертельному танці. Данче макабре jебем! Однак Чорний Генерал не дав Спартаку шанс на перемогу, плюнувши на “крутість” та понятія, Чорний Генерал скочив у вертольот. Таємничий дідо намагався скочити у гелікоптер слідом, однак отримав ножа.

Вмираючи, він схопив Бошко за джінси й спробував сказати:
“К-курац… Я… Я твуй… "

Йому не судилось договорити. Стіни радіолокаційної башти Радуга тріснули й уся ця споруда, завалючись на бік почала падати. Одна з сталевих балок, що лопнула наче паличка, відірвалась від конструкції й врізалась прямісінько в гелікоптер Чорного Генерала, що вже відлітав геть, втративши керування, той впав на одну з стін будівлі, що тепер під кутом спускалась до фундаменту, де палала пожежа.

Декілька отморозків, що намагались вхопитись за гелікоптер, впали поруч й покотились донизу слідом з уламками гелікоптеру. Уся ця кавалькада неслась по схилу у самісіньке пекло.

Єжі Бардах, що зміг приземлитись більш-менш вдало, побачив jебений дипломат, што ховзив донизу всього в декількох метрах від нього. Зосередившись, Єжі скочив уперед, й піймав дипломат, іншою рукою він ухопив за ремінь Спартака, що котився вниз ги міх з гівном.

Край прірви наближався, а вниу палало пекло. Кіть ви ня спитаєте, я не знаю што в тот момент згадав Мілорад. Ци як би не звали сього Чоловіка. Нико не взнає, што він згадав. Што він урозумів, однак не кажучи ні слова, він відштовхнувся від стіни, й скочив на Чорного Генерала, що намагаючись ухопитись за щось, котився вниз неподалік від отморозків.

Схопивши його за сорочку, Мілорад накинувся на нього й почав гамселити того по голові, однак той лиш реготав, відпльовуючи кров. До прірви залишалось не більше кількох метрів. В цей момент, Мілорад мовчки дістав свій Подрибін 9.2 й приклавши його до голови Чорного Генерала промовив:

“Ви пріговорєни к смерті”

Постріл пролунав в той момент, коли стіна під тілами Мілорада та Чорного Генерала закінчилась. Під ехо пострілу вони полетіли до низу й зникли в полумї. Слідом за ними в полумя полетів Гойко Качар, що увесь цей час просто лежав на спині й посміхаючись дивився незрячими очима в небо. Цієї миті його вже не хвилювало ніщо земне. Він був в спортивному костюмі Адідас… Справжньому, імпортному.

Не вірячи своїм очам, інші отморозки теж наближались до краю прірви. Невже кониць, однак в останню мить, над прірвою перед отморозками повис вертольот з відкритою транспортною рампою. Не довго думаючи, отморозки влетіли всередину гелікоптера. Всередині був якийсь КГБшник так “крутой” з дробовиком, однак познайомитись їм не довелось, якийсь осколок конструкції, що в цей момент остаточно зруйнувалась, влетів в кабіну й прибив пілота. Розуміючи шо туй або пан, або пропав, Бошко схопив штурвал.

“Мама…” пролунав його тихий голос в інтеркомі гелікоптера, коли той на швидкості зближався з землею. Бошко говорив на чорноголовійській…


Агент КГБ представився полковником Путіном. В обгорілій одежі, поранені, чорні від сажі, виживші отморозки стояли поруч з уламками вертольота. Неподалік на пагорбі в небо здіймались клуби чорного диму. Було схоже на виверження вулкану. Це догорали залишики радіостанції Радуга.

Хоч полковник Путін й спробував пояснити хто він, чому він тут і що взагалі відбувається, отморозки були в такому стані, що не зрозуміли майже нічого. Їм було не до цього.

Виявилось, що Чорний Генерал, як Генерал-Командер Влад – результат секретного проекту КГБ по вирощуванню Супердиктаторів. Влад – давно вже вийшов з під контролю КГБ, але так як СРСР вивели війська з Балкан, він перестав їх цікавити. Тим не менше, дехто в СРСР хоче повернути старий порядок. Андропов, все ще живий, підключений до апарата життєзабезпечення, десь глибоко в секретних підвалах на Лубянці, плете свої хитрі плани по поверненню “мірового господства” в руки Радянського Союзу. Саме він в таємниці від КГБ відправив на Балкани Чорного Генерала, для того, щоб дестабілізувати регіон, прийти до влади й повернути правління комуністичного режиму.

Полковник Путін – людина яка має розібратись в цьому. Забрати тіло Чорного Генерала, блок керування Луч-12, предоставити докази для суду над Андроповим…

Спартак стомлено поглянув на виживших отморозків. Качар… Мілорад… Путін все ще говорив. Спартак закрив очі. Путін все ще говорив. Спартак загнав патрон в патронник й натиснув курок. Постріл з Бекаса-12 впритул відірвав частину торсу полковника, оголивши залишки ребер, тельбухи з чавканням вилетіли назовні. Від поштовху, полковник відійшов на кілька кроків назад, й намагаючиьс підібрати свої тельбухи руками, завалився на спину й замовк.

“Зря ви так… Це… Це погано скінчиться” – промовив супутник полковника, що увесь цей час мовчки стояв неподалік. На запитання, хто він такий, він просто відповів “Називайте меня Локоть”. Й закинувши дробовик на плечі пішов геть.

Коли до уламків підїхав Т-82 генерала Штербінского, Отморозки поливали jебений дипломат вмістом вогнеметного резервуара. Штербінський лиш кивнув, коли Спартак підніс запалену цігаретлю до дипломату…

У танка було кілька вхідних отворів від снарядів РПГ, та відстрелені майже усі соти динамічного захисту, однак він все ще був на ходу. Сидячи верхи на броні, отморозки їхали геть… Кудись подалі звідси…


Теракт на Младічіаді
Населення Чорноголовійської Федерації було проінформоване, що теракт на стадіоні це всього навсього новий вид младічійських змагань, однак в подальшому його виключать з списку младічійських видів спорту.

Тігри імені Сталіна
Після загибелі Очумелого під час битви за Стадіон, Тигри розбіглись хто куди. Більшість з учасників підпілля було зіслано в Каралугу, інші загинули під час облав. Разом з ними загинула й єдина надія на трохи світліше майбутнє Чорноголовії

Втеча з Каралуги
Хоч в кримінальних колах як Чорноголовії, так і Балкан ходять чутки про неймовірну втечу кількох вязнів з самої Каралуги, бюро пропаганди Чорноголовійської Федерації називає ці чутки бюрократичною пропагандою

Режим Діда з Гранатою
Процвітає.

Алея Снайперов
Стрільба на алеї не вщухала ще 4 тижні. В спробах заспокоїти неспокійних стрільців сили НАТО та Чорноголовії кілька разів бомбили район проте безрезультатно.

Табор
Після смерті Грофа Мерцедеса, владу в Таборі захопили представники Ордо Роме, однак не бажаючи миритись з новими порядками велика кількість циган виступила проти нового режиму. Табір потонув в кровопролитній громадянській війні, разом з ним в крові потопають й мирні жителі Балкан, через села яких прокочується хвиля циганського терору. Чи вижив Папуша – невідомо.

Контролна Зона
Після розслідування діяльності генерала Сабліча, його було відсторонено від командування. Відповідального за проект “контрольної зони” було поставлено Лейтенанта Ракітіча. За його зусиль, зона вистояла рівно місяць, після чого було підписано договір про розширення зони. Однак при будівництві дороги, будівельників обстріляв якийсь несамовитий священник. Проект згорнуто, війна продовжується.

Бєле Гаце
Тут більше не грають у водне поло.

Войско Панзерне Речі Кметської
На фотографіях одного з військових кореспондентів, можна помітити танк Леопард А1, що належить танковим військам Речі Кметської, на якому, поруч з емблемою полка красується надпис “8 Отморозків”.

Подбрег
Спалений силами ОЧКВД за пособництво незаконним імперіалістичним бандформування. Виживше мирне населення вислано в Каралугу.

Младічовка
Була спалена ще 3 рази після рейду командора Живка. Обявлена зоною гуманітарної катастрофи. На місці працює коміссія ООН

Топлівноє
Після польового суда над участковим Дакічем, село занепало.

Демократовічі
Після зникнення Радована та Спартака, вся контрабанда перейшла в руки Горана, котрий переконує прессу, що саме він займався розгоном демонстрації дальнобойщиків.


Вас видав цікавить што дале боло з отморозками? А ко го знає. Люди кажуть, ош Єжі Бардах та Бошко переїхали до Амеріки. У Флоріду. Там вони написали мемуари про події, що стались на Балканах у 94 році. Кажуть, що Бардах відкрив власну клініку за гроші, котрі він виручив з продажу золотих зубів. Однак через рік його зарештували за підозрою у нелегальній торгівлі органами.

Драган Дончо та Спаратк втекли в Босово. Там було багато роботи для таких як вони. Вже через два роки Ніко Томіч, він же Спартак постав перед європейським судом з прав людини через звинуваченні у злочинах проти людства. Суд виніс вирок й Спартака було названо Воєнним Прєступніком. Куди зник Драган Дончо не відомо. Кажуть, що сенсаційне пограбування Грязнославського Державного Банку якось повязане з ним, адже на місці злочину знайдено бриляк, яким було забито одного з охоронців банку. Експерти кажуть, що бриляк шмарили мінімум з 35-40 метрів.

Фаско повернувся в Карпатію, де очолив якусь невелику банду, тепер вони збивають радянські пасажирські літаки й топлять дітей в криницях. Карпатія, шо з них взяти.

За чутками, Срболюб Кривокуца тепер працює спеціалістом з радіозвязку в Грязнославській Демократичній Службі. Якийсь мілкий агент розповідав, що у нього там цілий підвал, де десятки нелегалів збирають підробні мобільні телефони.

Тіла Мілорада та Гойко Качара так і не знайшли.

Єдине, що залишилось від Мілорада, це його гвинтівка СВД, котру знайшли оплавелною в руїнах Станції. Кажуть, що якийсь невідомий меценат поставив там невеликий постамент у вигляді чугунною СВД встромленої в землю.

Що до Гойко Качара, то його слідів не знайшли взагалі. Однак люди подейкують, що за кілька тижнів після того, хтось обікрав фотоательє в невеликому грязнославському містечку, викравши звідти один фотоапарат… Свідок каже, що його пограбував чоловік в спортивному костюмі Адідас, котрий говорив щось про бізнес план.


Кіть ви спитаєте мене, што я за все це думаю? Хм.. Я ж казав їм, ето будет реальній бізнес…

Comments

AlexanderTrifan AlexanderTrifan

I'm sorry, but we no longer support this web browser. Please upgrade your browser or install Chrome or Firefox to enjoy the full functionality of this site.